Схилення (астрономія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Екваторіальна система координат

Схилення (δ) в астрономії — одна з двох координат екваторіальної системи координат. Дорівнює кутовій відстані на небесній сфері від площини небесного екватора до світила і зазвичай виражається в градусах, хвилинах і секундах дуги. Схилення додатне на північ від небесного екватора і від'ємне на південь.

  • Об'єкт на небесному екваторі має схилення 0°
  • Схилення північного полюса небесної сфери дорівнює +90°
  • Схилення південного −90 °

У схилення завжди вказується знак, навіть якщо схилення позитивне.

Схилення небесного об'єкта, що проходить через зеніт, дорівнює широті спостерігача (якщо вважати північну широту зі знаком +, а південну негативною). У північній півкулі Землі для заданої широти φ небесні об'єкти зі схиленням δ > 90° — φ не заходять за горизонт, тому називаються незахідними. Якщо ж схилення об'єкта δ < -90° + φ, то об'єкт називається несхідними, а значить він не спостерігається на широті φ.[1]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Зигель Ф. Ю. Сокровищница звёздного неба — путеводитель по созвездиям и Луне / Под ред. Г. С. Куликова. — 5-е изд. — М.: Наука, 1986. — С. 57—58. — 296 с. — 200 000 экз.

Див. також[ред.ред. код]


Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.