Сходи Пенроуза

Сходи Пенроуза (нескінченні сходи, неможливі сходи) — одна з основних неможливих фігур, відкрита Оскаром Рутерсвардом. Її модель була розроблена Лайонелом і Роджером Пенроузом.

Історія

Модель нескінченних сходів уперше була опублікована Лайонелом і Роджер Пенроуз в журналі «British Journal of Psychology» в 1958 році. Після публікації в 1960 році літографії «Сходження і сходження» художника Мауріца Ешера ця неможлива фігура стала однією з найпопулярніших. Згодом сходи Пенроуза часто зустрічалася в книгах, іграх, головоломках, підручниках психології тощо.

Опис

Сходи Пенроуза — це така конструкція сходів, при якій в разі руху по ній за годинниковою стрілкою людина буде безкінечно підійматися, а при русі проти годинникової — постійно спускатися. При цьому після завершення візуального маршруту людина опиниться в тій же точці, з якої почала своє пересування. Сходи сконструйовані таким чином, що їхнє існування в реальному світі здається неможливим. Проте, як і більшість неможливих фігур, її модель може бути відтворена в реальності.

У культурі

Сходи Пенроуза згадуються у фільмі «Початок» як спосіб створення просторових парадоксів.

Див. також

• Неможлива фігура
• Трикутник Пенроуза

Література

• Deutsch Diana The Paradox of Pitch Circularity // Acoustics Today. — Т. 6. — (July 2010) (3) С. 8–14. Переглянуто: March 2011.
• Ernst, Bruno (1992). The Eye Beguiled: Optical illusions. Benedikt Taschen. ISBN 3-8228-9637-3. 
• Hallyn, Fernand (2000). Metaphor and analogy in the sciences. Springer. ISBN 9780792365600. Процитовано March 2011. 
• IllusionWorks (1997). «Impossible Staircase». Процитовано March 2011. 

Посилання

• Дж. Тимоти Анрах. «Удивительные фигуры». Impossible World. Процитовано 2011-02-24. 
• «Невозможная лестница». Impossible World. Процитовано 2011-02-24.