Сходознавство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сходозна́вство, або орієнталістика — галузь суспільних наук, що комплексно вивчає історію, економіку, мови, літературу, етнографію, мистецтво, релігію, філософію, пам'ятки матеріальної і духовної культури Сходу. Під Сходом розуміють країни Азії та Північної Африки. Усередині сходознавства виділяють окремі науки, окреслені, зазвичай, за регіональним принципом: єгиптологія, ассирологія, семітологія, арабістика, іраністика, тюркологія, синологія, монголознавство, індологія, японознавство тощо.

Із розвитком науки виникають нові регіональні галузі (шумерологія, урартологія, кумраністика, кореїстика, малаїстика тощо); в той же час для сучасного сходознавства характерна спеціалізація основних його сфер — історії, економіки, літературознавства та мовознавства, а також тенденція до диференціації і до вичленення окремих галузей, що вивчають мистецтво, філософію, релігію країн Сходу. Повністю виділилася зі сходознавства в самостійну наукову дисципліну африканістика[1]. Проте сходознавство й надалі продовжує розвиватися як комплексна наука.

Причини появи[ред.ред. код]

Вивчення країн зі значно відмінними від звичних культурою, історією, релігією потребує спеціальної підготовки. Для того щоб займатися певною галуззю, спеціаліст повинен розуміти контекст, тобто знати мову, культуру, історію країни, яку вивчає. Для того щоб отримати необхідний багаж знань щодо східних країн, європейцю слід вивчити значно більше, ніж, наприклад, про інші європейські країни, просто тому, що багато чого про європейські країни він вже знає. Навпаки, вивчення багатьох неєвропейських реалій вимагає значно більше зусиль і часу, ніж незнайомих європейських, через їхню більшу відмінність. Скажімо, вивчити азійську мову європейцю зазвичай помітно важче, ніж нерідну європейську. Усе це і призвело до появи сходознавства як такого.

В Україні[ред.ред. код]

Біля витоків українського сходознавства стояли такі видатні постаті, як Михайло Драгоманов, Леся Українка, Іван Франко. Визначними вченими, що займались сходознавчою проблематикою (орієнталістами) в Україні, були Крачковський Ігнатій Юліанович, Кримський Агатангел Юхимович, Баранников Олексій Петрович, Ріттер Павло Григорович, Ковалівський Андрій Петрович, Пріцак Омелян Йосипович, Дашкевич Ярослав Романович, візантологи Міщенко Федір Іванович, Кулаковський Юліан Андрійович та інші. В Україні народилися всесвітньо відомий шумеролог Семюел Крамер, всесвітньо відомий візантолог Шевченко Ігор Іванович, працював російський єгиптолог Олександр Коцейовський (Одеса). У XIX — на початку ХХ ст. сходознавчі дослідження було зосереджено в університетах — Харківському, Київському, Новоросійському, Львівському. У 19191930 рр. у складі ВУАН діяли гебраїстична, візантологічна, тюркологічна комісії. У 19271931 видавався журнал «Східний світ». У 1926 було створено Всеукраїнську наукову асоціацію сходознавства (ВУНАС). Більшість українських сходознавців у 1930-х рр. були репресовані.

Одним із провідних осередків орієнталістики в сучасній Україні є Інститут Сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України, заснований у 1991 році Омеляном Пріцаком (очолював установу до 1998). Інститут видає науковий журнал «Східний світ» і збірник наукових праць «Сходознавство», щорічно проводить «Сходознавчі читання А. Ю. Кримського», «Цирендоржиєвські читання» та інші наукові конференції і семінари.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Займається Африкою південніше Сахари, Північна Африка й далі належить до компетенції сходознавства

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Сходознавство і візантологія в Україні в іменах: біобібліографічний словник / упорядники: Е. Г. Циганкова, Ю. М. Кочубей, О. Д. Василюк. — К.: Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАНУ, 2011. — 260 с.
  • Папуша І. В. Modus orientalis. Індійська література в рецепції Івана Франка.— Тернопіль, 2000.
  • Огнєва О. Д. Східні стежки Лесі Українки. — 2-е вид. — Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2008.— 239 с.
  • Кіктенко В. О. Нарис з історії українського китаєзнавства. XVIII — перша половина ХХ ст.: дослідження, матеріали, документи. — К., 2002. — 194 с.
  • Щербань Т. О. Сходознавство у Київському університеті св. Володимира: 1834–1918 // Східний світ. — 2006. — № 3. — С. 96-110; № 4. — С. 76-86; 2007. — № 1. — С. 74-82.