Східний фронт Російської армії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Східний фронт Російської армії
Громадянська війна в Росії
Parade in Tobolsk1919.jpg
О.Колчак приймає парад бійців Східного фронту Білої армії біля Тобольська
На службі 24 вересня 191820 лютого 1920
Належність Flag of Russia.svg Білий рух
Flag of Czechoslovakia.svg Чехословацькі легіони (до 7 лютого 1920)
Рід військ сухопутні війська
повітряні сили
Чисельність близько 500 тис. (влітку 1919 р.)
Війни/битви Громадянська війна в Росії
Командири
Визначні
командири
Flag of Russia.svg Колчак О.В.
Території під контролем «білої» і «червоної» армій в березні 1919.

Східний фронт Російської армії — оперативно-стратегічне об'єднання Білої армії на сході Росії під час Громадянської війни.

Історія створення[ред.ред. код]

Успіхи Червоної армії на так званому «Поволзькому фронті» у серпні-вересня 1918 року призвели до консолідації антибільшовицьких сил на сході Росії.
8-23 вересня в Уфі відбулася, спільна нарада Тимчасового Уряду Сибіру, Тимчасового обласного уряду Уралу, представників козацтва та нац.окраїн, а також Комітету Членів Установчих Зборів (так зв. Комуч). Під час проведення наради, Народна армія Комуча зазнала дві значні поразки: 10 вересня 1918 року була втрачена Казань, а двома днями пізніше — Симбірськ. Ці події призвели до полегшення у пошуку політичного консенсусу. Як наслідок, 23 вересня був створений Тимчасовий Всеросійський Уряд (Уфімська Директорія), а днем пізніше — спільний Східний фронт.

Військові операції[ред.ред. код]

  • Пермська операція (грудень 1918), що завершилася «Пермською катастрофою» Червоної Армії.
  • Березневий наступ — здобуття Уфи та вихід передових частин до Волги (березень 1919).
  • Великий Сибірський Льодовий похід — відступ армій фронту в листопаді 1919 — березні 1920.

Командувачі[ред.ред. код]

Головнокомандувачі:

  • ген.-лейт. В. Г. Болдирєв (24 вересня — 18 листопада 1918);
  • адмірал О. В. Колчак (18 листопада 1918 — 4 січня 1920);
  • ген.-лейт. Г. М. Семенов (з 4 січня 1920).

Керівники штабу Верховного головнокомандувача:

  • ген.-майор С. М. Розанов (25 вересня — 18 листопада 1918);
  • полк. (ген.-майор) Д. А. Лебедев (21 листопада 1918 — 9 серпня 1919);
  • ген.-лейт. М. К. Дітєріхс (10 серпня — жовтень 1919).

Головнокомандувачі фронтом:

  • ген.-лейт. М. К. Дітєріхс (20 червня — 4 листопада 1919);
  • ген.-лейт. К. В. Сахаров (4 листопада — 9 грудня 1919);
  • ген.-лейт. В. О. Каппель (11 грудня 1919 — 25 січня 1920);
  • ген.-майор С. Н. Войцеховський (25 січня — 20 лютого 1920).

Керівники штабу фронту:

  • полк. Д. М. Сальніков (червень — вересень 1919);
  • ген.-майор П. Ф. Рябіков (2 жовтеня — 8 листопада 1919);
  • ген.-майор В. И. Оберюхтін (8 листопада 1919 — січень 1920).
  • ген.-майор Б. П. Богословський (9 грудня 1919 — 5 січня 1920);
  • ген.-майор С. А. Щепіхін (27 січня — 20 лютого 1920).

Склад військ фронту[ред.ред. код]

У вересні 1918 року, чисельність фронту не перевищувала 55 тисяч вояків (20 тисяч з яких були бійці Чехословацького корпусу)[1].
В грудні 1918 у Східний фронт входили 4 окремі армії: Сибірська, Західна, Оренбурзька та Уральська, що була у оперативному підпорядкуванні ставки фронту.
У липні 1919 фронт складався з 1-ї та 2-ї армій (утворених на базі Сибірської армії), 3-ї (Західної армії), Південної та Уральської армій, а також Степової групи, війська Семиріччя та антипартизанських формувань. В цілому, в травні 1919 року, Східний фронт досяг своєї максимальної чисельності — пів-мільйону бійців.
Склад техніки: 1,4 тис. кулеметів, 325 гармат, 3 бронеавтомобілі, декілька бронепоїздів і 15 літаків.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]