Східноафриканське співтовариство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Члени об'єднання

Східноафрика́нське співтовари́ство (САС) (англ. The East African Community (EAC)) — міжурядова організація, що включає в себе п'ять Східно-Африканських країн (Бурунді, Кенія, Руанда, Танзанія та Уганда) [1]. П'єр Нкурунзіза, президент Республіки Бурунді, є нинішнім голова Східноафриканського співтовариства. САС було засноване 1967 року, занепало 1977 року і було офіційно відроджено 7 липня 2000 року [2]. 2008 року після переговорів зі спільнотою розвитку Півдня Африки і Економічним співтовариством країн Східної та Південної Африки, САС погодилось розширити зону вільної торгівлі та включити держави-​​члени всіх трьох спільнот. САС є одним із стовпів Африканського економічного співтовариства.

САС є потенційним попередником для створення Східно-Африканської Федерації. 2010 року САС запустило свій власний загальний ринок товарів, праці та капіталу в регіоні, з метою єдиної валюти до 2012 року та повної політичної федерації до 2015 року [3].

Країни-учасниці[ред.ред. код]

Регіон Східної Африки займає площу 1,8 мільйона квадратних кілометрів з населенням близько 132 млн (липень 2009) і має значні природні ресурси. У Кенії й Танзанії відносно мирним шляхом пройшло здобуття незалежності, на відміну від війн і громадянських заворушень, які мали місце в Руанді, Бурунді та Уганді. Сьогодні Східна Африка прагне до підтримання стабільності та процвітання в умовах триваючих конфліктів в ДР Конго і на Африканському розі. Найпоширенішими мовами Східної Африки є мови суахілі, англійська, кірунді та руандійська, хоча французька також поширена в Бурунді та Руанді.

Дезінтегруючі фактори[ред.ред. код]

У Східноафриканському співтоваристві практично створена зона вільної торгівлі, ведеться взаємне економічне співробітництво. Але статичний і динамічний ефект створення торгівлі та інвестицій мінімальний в силу переважаючого впливу дезінтегруючих факторів:

  • низький рівень економічного розвитку країн-партнерів (в основі структури економіки — сільське господарство), Монокультурна товарна структура експорту; вузька виробнича база; нестійкість національних економік щодо світових економічних криз
  • економічна диференціація між країнами за обсягом ВВП, темпів інфляції та дефіциту платіжних балансів
  • відсутність політичної спільності, слабкість національних державних структур, що вимагає формування жорсткої інституційної структури з доданням наднаціональних функцій
  • паралельна участь країн в інших африканських угрупованнях. Кенія та Уганда входять до складу КОМЕСА і в Міжурядовий орган з розвитку Східної Африки (ІГАД), а Танзанія — в САДК
  • відсутність фіксованих тимчасових рамок щодо зниження мита
  • невпевненість країн-членів у важливості та можливості досягнення поставлених цілей
  • прийняття рішень, не підкріплених практичними кроками. Так, 1997 року введено єдиний східноафриканський документ для туристів, що не вимагає візи, але реальні заходи по вільному переміщенню осіб не прийняті досі [4]

Плани[ред.ред. код]

Договір 2004 року передбачав митний союз з єдиною валютою — східноафриканським шилінгом, який повинен бути введений в обіг в період з 2011 по 2015 роки. Існували також плани політичного союзу, Східно-Африканської Федерації, з загальним президентом (спочатку на ротаційній основі), і єдиний парламент до 2010 року. Однак деякі експерти, які як експерти з громадського кенійського Інституту суспільно-політичних досліджень і аналізу відзначили, що плани, які мали бути виконаними до 2010 року, були занадто амбіційними, оскільки ряд політичних, соціальних та економічних проблем ще не вирішені повністю [4].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Joint Communiqué of the eighth Summit of EAC Heads of State (англ.)
  2. EAC Quick Facts
  3. FACTBOX-East African common market begins | News by Country | Reuters (англ.)
  4. а б Інтеграція в Африці Костюніна Г.М. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]