Сьомий хрестовий похід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Готфрід Бульйонський, французький лицар, голова першого хрестового походу
Хрестові походи
1-й хрестовий похід
Селянський хрестовий похід
Німецький хрестовий похід
Норвезький хрестовий похід
Хрестовий похід 1101
2-й хрестовий похід
3-й хрестовий похід
4-й хрестовий похід
Альбігойський хрестовий похід
Дитячі хрестові походи
5-й хрестовий похід
6-й хрестовий похід
7-й хрестовий похід
Хрестові походи пастушків
8-й хрестовий похід
9-й хрестовий похід
Александрійський хрестовий похід (1365)
Північні хрестові походи
Хрестові походи проти гуситів
Хрестовий похід на Варну

Сьомий хрестовий похід — хрестовий похід, здійснений французьким королем Людовіком IX у 12481254 роках.

Опис[ред.ред. код]

У 1244 році хорезмійці, рятуючись від монгольської навали, на своєму шляху в Єгипет захопили Єрусалим. Їхньою метою було з'єднання з єгипетськими мамлюками, які запросили їх для спільного відбиття монгольської загрози. Єрусалим було розграбовано та зруйновано. Падіння міста не сильно вразило християн, оскільки упродовж двох століть Єрусалим неодноразово переходив з рук в руки. Заклики папи не мали жодного впливу на європейське лицарство. Німецький імператор Фрідріх II був зайнятий боротьбою з папою римським, англійський король Генріх III був заклопотаний війною з баронською опозицією на чолі з Симоном де Монфором. У майбутньому поході був зацікавлений тільки французький король Людовік IX, який спеціально для цього підписав мирну угоду з англійським королем. У 1245 році Людовік публічно оголосив про свій намір очолити черговий хрестовий похід. Французький король надіслав запрошення до участі в цьому заході норвезькому королю Гокону IV, однак заклики французького посла виявились безплідними.

До 1248 року французький король зібрав 15-тисячне військо, що включало 3000 лицарів та 5000 арбалетників на 36 суднах. Для фінансування експедиції були залучені значні грошові кошти, що робило похід дуже коштовним заходом. У 1249 році французькі війська під командуванням короля Людовіка IX почали похід. Французи дорогою до Єгипту висадились на Кіпрі, де перезимували. Під час перебування французів на острові король вів активні перемовини з іншими християнськими правителями та монархами. Про допомогу короля просили Латинська імперія, Антіохійське князівство і тамплієри.

Підійшовши до Єгипту, французи 6 червня захопили Дам'єтту без серйозного опору з боку єгиптян. Багатий Єгипет ввижався французькому королю ідеальною базою для подальшого наступу на Єрусалим. У цей час розлився Ніл, і хрестоносці опинились зачиненими в Дам'єтті на цілих шість місяців. За цей час французькі солдати значною мірою втратили бойовий дух, віддаючи перевагу грабіжництву й розвагам. Король думав використовувати Дам'єтту в якості опорного пункту для проведення подальших операцій в Сирії. В листопаді король почав наступ на Каїр, а загін на чолі з братом короля Робертом д'Артуа підійшов до міста Ель-Мансур. У цей час помер Наджм ад-Дін Айуб, і його вдова Шаджар ад-Дурр привела до влади його сина Туран-шаха, який очолив опір французам. 8-11 лютого 1250 року хрестоносці зазнали поразки у битві під Ель-Мансуром, сам Роберт загинув у битві. Головні сили французів на чолі з королем невдовзі були атаковані мамлюкським воєначальником Бейбарсом. У цій битві французи зазнали поразки, однак замість того, щоб відступити до Дам'єтти, Людовік IX прийняв убивче рішення взяти в облогу Ель-Мансур. Ця акція завершилась сумно: королівські війська мерли від голоду й хвороб. У березні 1250 року, коли армія була на межі виснаження, Людовік спробував відступити до Дам'єтти, однак його наздогнали мамлюки й розбили у битві під Фаріскуром. Його виснажені та деморалізовані війська було знищено мамлюками, а сам він потрапив у полон. Хворий на дизентерію король опинився під нагляд арабського лікаря. У травні того самого року полонених французів з королем звільнили за викуп у 800 000 безантів. Половина цієї суми, відповідно до угоди, була сплачена ще до того, як Людовік IX мав залишити Єгипет. Окрім того, за умовами угоди єгиптянам поверталась Дам'єтта. Одразу ж після звільнення король з уцілілими воїнами відплили до Акри — останнього осередку влади хрестоносців на Сході.

У 1255 році до Сирії увійшли загони мамлюків і знищили там останні осередки опору хрестоносців.

Посилання[ред.ред. код]


Війна Це незавершена стаття про війну.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.