Сянки
| село Сянки | |
|---|---|
 |
|
| Країна |  Україна |
| Область |  Львівська область |
| Район/міськрада | Турківський район |
| Рада | Сянківська сільська рада |
| Код КОАТУУ | 4625587101 |
| Картка на сайті ВР | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1586 |
| Населення | 580 |
| Площа | 0,7 км² |
| Густота населення | 828,57 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 82537 |
| Телефонний код | +380 3269 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°01′20″ пн. ш. 22°54′14″ сх. д. / 49.02222° пн. ш. 22.90389° сх. д.Координати: 49°01′20″ пн. ш. 22°54′14″ сх. д. / 49.02222° пн. ш. 22.90389° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
834 м |
| Водойми | р. Сян |
| Відстань до районного центру | 21 км |
| Найближча залізнична станція | Сянки |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 82537, Львівська обл., Турківський р-н, с. Сянки, тел. 3-36-67 |
| Карта | |
  Сянки
|
|
 Сянки
 Сянки
|
|
Сянки́ — село в Україні, Турківському районі Львівської області. Населення становить 580 осіб. Орган місцевого самоврядування — Сянківська сільська рада.
Зміст |
Географія [ред.]
Село Сянки лежить неподалік від витоків річки Сян, на території Надсянського регіонального ландшафтного парку. На північ від села розташований хребет Бучок, на південь — Вододільний хребет і Ужоцький перевал, на захід — річка Сян (по якій проходить польсько-український кордон), на схід — автомобільна дорога Львів-Турка-Ужгород.
Історія [ред.]
Село Сянки (Сянське) було засноване 1586 р. краківським воєводою Петром Кмітом. Протягом XVII—XIX ст. у Сянках були збудовані три дерев'яні церкви бойківського типу, дві з яких (1645 і 1703 рр.) були продані на Закарпаття у села Кострина та Сіль, де збереглися до сьогодні. Частину Сянок досі називають «Ропою», адже тут колись добували сіль. Через село вже на початку 70-х років XIX ст. проклали залізничну колію, яка з'єднала Ужгород із Перемишлем та Львовом, а у 1904 р. тут було побудовано залізничну станцію, яка діє і нині. Біля села є військовий цвинтар і кілька окремих могил часів Першої світової війни, адже в 1914 і 1915 рр. в районі Ужоцького перевалу проходили кровопролитні бої між російськими та австро-угорськими військами. Перед Другою світовою війною у селі було 10 будинків відпочинку, 6 пансіонатів та 3 туристичних притулки, у яких можна було розмістити майже дві тисячі відпочивальників, тут також були театр, бібліотека, тенісні корти, лижний трамплін, санна траса і метеорологічна станція. Гірськолижна траса на поблизькій горі Сянки вважалась однією з найкращих у довоєнній Польщі. До другої половини 1940-х рр. село лежало по обидва боки річки Сян. Після прокладення кордону між Польщею та СРСР польська частина села була повністю зруйнована, а її мешканці виселені. У селі збереглися традиційна дерев'яна бойківська забудова й загорожі, пилорами, старі мости, є багато придорожніх капличок і хрестів.
Церкви [ред.]
У селі діяли церкви святого Стефана (1831 р.), Св. пр. Іллі (1908 р.) та католицький костел. Вони були зруйновані після Другої світової війни, а мурована двірська каплиця — висаджена у повітря 1970 р. У 1990-х роках в Сянках споруджено дві нові церкви — греко-католицьку святого Юрія та православну - Вознесіння Господнього.
Дерев'яна церква святого Юрія розташована на краю села біля дороги. Збудована 1993 року за проектом турківських архітекторів Михайла Лофія та Івана Бесєдіна. Будував її майстер Микола Василишин з Борині. Приміщення церкви нагадує неоукраїнський стиль, але більш присадкувата з тяжчими пропорціями. У плані вона хрещата з прямокутним бабинцем, вкороченими бічними раменами та гранчастим вівтарем. При вівтарі з обох боків розташовані прямокутні захристя. Квадратну наву вінчає низький світловий восьмерик, вкритий наметовою банею, завершеною маківкою з хрестом. Бічні рамена та бабинець накриті двосхилими причілковими дахами, а вівтар – п’ятисхилим. Оперізує церкву вузьке піддашшя, оперте на профільовані виступи вінців зрубів. Стіни ошальовані вертикально дошками. У церкві св. Юрія встановлено світильник-павук зі старої церкви св. пророка Іллі та дзвін із церкви у Біньовій.
У нижній частині села при залізниці розташована мурована церква Вознесіння Господнього з дерев'яним восьмериком. Вона постала у 1996 році, а споруджували храм майстри Павло Харьо, Стефан Климович та Ілько Чівка. До прямокутної нави зі сходу прилягає вужчий півциркульний вівтар, з заходу – великий присінок. Нава і вівтар вкриті спільним двосхилим дахом, який над вівтарем переходить у конічний. На гребені посередині здіймається високий світловий восьмерик, вкритий цибулястою банею, на краях – невеликі маківки з хрестами. Стіни гладко тиньковані. Щірець присінку східчастий з півкруглим завершенням.
Персоналії [ред.]
У селі народилися:
- Кознарський Мирослав (1912-1983) – український письменник-мемуарист, редактор, громадський діяч.
Посилання [ред.]
- http://mijsvit.ua/content/view/653/185
- Погода в селі Сянки
- Інформація про храми Турківського району на сайті РДА
|
|||||||||||
