Сіверська земля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сіверщина

Герб Северной страны 1672 года.gif

Герб Сіверщини (1672 рік)

Ziemie Czernihowsko-Siewierskie w XV wieku.jpg

Чернігово-Сіверські землі в 15 столітті

Сіверська земля (Сіверщина) — історична область, колиска зародження Київської Русі, що включала басейн середньої та нижньої Десни, Посем'я і нижнє Посожжя.

Термін зафіксований у джерелах XIVXVIII століть і є похідним від етноніма «сівер» (сіверяни) — назви східнослов'янської діалектно-етнографічної групи дніпровського лівобережжя (VIII–XII ст.).

Поняття «Сіверська земля» охоплювало тільки частину ареалу розселення племені сіверян — власне, ті території, які у другій половині XI — першій половині XIII століть входили до складу Чернігівського князівства. Тут існувало також окреме удільне Сіверське князівство.

Поняття «Сіверщина» є ширшим і охоплює всі етнографічні землі племені сіверян, відомі за археологічними пам'ятками давньоруської доби. Частина цих земель нині належить Російській федерації (землі біля Брянська, Рильська, Курська, Бєлгорода).

Природа Сіверщини оспівана в повісті Олександра Довженка «Зачарована Десна» та однойменному фільмі, знятому цим видатним українським кінорежисером і письменником.

Історичні відомості[ред.ред. код]

Інтеграція Сіверських земель до складу Речі Посполитої[ред.ред. код]

1618 року в наслідок Деулінського перемир'я землі Сіверщини увійшли до складу Речі Посполитої. У 1635 році тут було завершено процес створення окремого Чернігівського воєводства. Процес супроводжувався впровадженням на Сіверщині окремих земських урядів, пізніше сеймиків, громадських та земських судів, повітового устрою.[1]

Назва Сіверських земель, як однієї з провінцій Речі Посполитої, впродовж 16201635 років не була усталеною. У документації королівської канцелярії вживалися назви: «Чернігівське князівство» (найчастіше), «Сіверське князівство» та «Сіверщина».[2]

Успішне завершення інтеграції Сіверських земель так до кінця й не відбулося. Завадою цьому стали події Визвольної війни 16481654 років.[3]

Сіверська Україна[ред.ред. код]

Сіверська Україна — північно-східний «кут» України в межах Сіверських земель. Регіон просочений козацькою славою та благочестям. Концентрація пам'яток історії, природи та архітектури тут надзвичайна.[4]

Географія регіону[ред.ред. код]

Регіон Сіверської України займає територію в межах Середино-Будського, Ямпільського, Шосткинського, Глухівського, Кролевецького, Конотопського, Путивльського та Буринського районів Сумської області й Новгород-Сіверського, Семенівського, Коропського, Сосницького, Бахмацького, Корюківського, Щорського, Менського та Борзнянського районів Чернігівської області.

Привітання на Сіверській землі (Новгород-Сіверський)

Великими містами тут є:

Культура і туризм[ред.ред. код]

Регіон розкинувся на прикордонні української та російської культур, тому цей край є одним з найпривабливіших туристичних регіонів України.

Зараз жителі регіону відроджують історичні і архітектурні пам'ятки, створені руками пращурів та свято шанують і примножують славні традиції свого краю.

Серед найпривабливіших таких пам'яток є: Глинська пустинь (Глухівський район), Софроніївський монастир (Путивльський район), Спасо-Преображенський монастир (Новгород-Сіверський), Мовчанський монастир (Путивль), Деснянсько-Старогутський національний природний парк (Середино-Будський район), Палац Розумовського (Батурин), Яблуня-колонія (Кролевець), Державні історико-культурні заповідники в центрі Глухова, Путивля, Новгород-Сіверського та дуже багато іншого.

Приблизно в XVI-XVII ст. сформувалася так звана «сіверська школа» українського народного іконопису. На її становлення вплинули консервативні візантійські традиції, характерні для Великого князівства Московського. Сіверським іконам притаманні стриманість, суворість, аскетичність. Ці ж риси зберігалися й за часів бароко; об’ємність і емоційність в образах святих були майже відсутні. Збірка сіверських ікон знаходиться в експозиції Музею української домашньої ікони Історико-культурного комплексу «Замок Радомисль»[5].

Галерея[ред.ред. код]

Панорама Глухова.jpg Novsev monastery.jpg Cytadel Baturyn.jpg
Визначні пам'ятки Глухова. Трьох-Анастасіївська
церква
, Водонапірна вежа і Меморіал загиблим у
війні 19411945 років
Спасо-Преображенський монастир у Новгород-
Сіверському. Палатний корпус із
Петропавлівською церквою
Батуринська цитадель
117800 2.jpeg Яблуня-колонія у Кролевці.jpg
Річка Десна
Яблуня-колонія у Кролевці

Див. також[ред.ред. код]

Зовнішні посилання[ред.ред. код]

Посилання та примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.