Сіверська земля
| Сіверщина | ||
|
|
||
| Герб Сіверщини (1672 рік) | ||
|
|
||
| Чернігово-Сіверські землі в 15 столітті | ||
Сіверська земля (Сіверщина) — історична область, колиска зародження Київської Русі, що включала басейн середньої та нижньої Десни, Посем'я і нижнє Посожжя.
Термін зафіксований у джерелах XIV—XVIII століть і є похідним від етноніма «сівер» (сіверяни) — назви східнослов'янської діалектно-етнографічної групи дніпровського лівобережжя (VIII–XII ст.).
Поняття «Сіверська земля» охоплювало тільки частину ареалу розселення племені сіверян — власне, ті території, які у другій половині XI — першій половині XIII століть входили до складу Чернігівського князівства. Тут існувало також окреме удільне Сіверське князівство.
Поняття «Сіверщина» є ширшим і охоплює всі етнографічні землі племені сіверян, відомі за археологічними пам'ятками давньоруської доби. Частина цих земель нині належить Російській федерації (землі біля Брянська, Рильська, Курська, Бєлгорода).
Природа Сіверщини оспівана в повісті Олександра Довженка «Зачарована Десна» та однойменному фільмі, знятому цим видатним українським кінорежисером і письменником.
Зміст |
Історичні відомості [ред.]
Інтеграція Сіверських земель до складу Речі Посполитої [ред.]
1618 року в наслідок Деулінського перемир'я землі Сіверщини увійшли до складу Речі Посполитої. У 1635 році тут було завершено процес створення окремого Чернігівського воєводства. Процес супроводжувався впровадженням на Сіверщині окремих земських урядів, пізніше сеймиків, громадських та земських судів, повітового устрою.[1]
Назва Сіверських земель, як однієї з провінцій Речі Посполитої, впродовж 1620–1635 років не була усталеною. У документації королівської канцелярії вживалися назви: «Чернігівське князівство» (найчастіше), «Сіверське князівство» та «Сіверщина».[2]
Успішне завершення інтеграції Сіверських земель так до кінця й не відбулося. Завадою цьому стали події Визвольної війни 1648–1654 років.[3]
Сіверська Україна [ред.]
Сіверська Україна — північно-східний «кут» України в межах Сіверських земель. Регіон просочений козацькою славою та благочестям. Концентрація пам'яток історії, природи та архітектури тут надзвичайна.[4]
Географія регіону [ред.]
Регіон Сіверської України займає територію в межах Середино-Будського, Ямпільського, Шосткинського, Глухівського, Кролевецького, Конотопського, Путивльського та Буринського районів Сумської області й Новгород-Сіверського, Семенівського, Коропського, Сосницького, Бахмацького, Корюківського, Щорського, Менського та Борзнянського районів Чернігівської області.
Великими містами тут є:
Культура і туризм [ред.]
Регіон розкинувся на прикордонні української та російської культур, тому цей край є одним з найпривабливіших туристичних регіонів України.
Зараз жителі регіону відроджують історичні і архітектурні пам'ятки, створені руками пращурів та свято шанують і примножують славні традиції свого краю.
Серед найпривабливіших таких пам'яток є: Глинська пустинь (Глухівський район), Софроніївський монастир (Путивльський район), Спасо-Преображенський монастир (Новгород-Сіверський), Мовчанський монастир (Путивль), Деснянсько-Старогутський національний природний парк (Середино-Будський район), Палац Розумовського (Батурин), Яблуня-колонія (Кролевець), Державні історико-культурні заповідники в центрі Глухова, Путивля, Новгород-Сіверського та дуже багато іншого.
Галерея [ред.]
 |
 |
 |
|
Визначні пам'ятки Глухова. Трьох-Анастасіївська
церква, Водонапірна вежа і Меморіал загиблим у війні 1941–1945 років |
Батуринська цитадель
|
 |
 |
|
Річка Десна
|
Яблуня-колонія у Кролевці
|
Див. також [ред.]
Посилання та примітки [ред.]
Література [ред.]
- Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
- Серія історична // Вісник Львівського університету. — 38. — Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2003.
|
|||||||
 |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
