Сігурд II
Сі́гурд II (1133—1155) — король Норвегії з 1136 до 1155 року. Походив із династії Інглінгів. Мав прізвисько «Мунн», тобто «Рот».
Життєпис [ред.]
Син Гаральда IV, короля Норвегії, та Тори Гуттормсдотер, королівської коханки. Був досить малим, коли його батько було вбито у 1136 році. Фактично інтереси Інге став захищати його опікун, впливовий аристократ східної Норвегії. В цьому ж році на тінзі в ейратінгі Сігурда оголошено новим королем. Після цього об'єднався з іншими опікунами принців Магнуса та Інге Гаральдсонів. Разом вони виступили проти короля Магнуса IV та претендента на корону Сігурда Слембе. Вирішальні битви відбулися 12 листопада 1139 року — в морській битві при Ґольменгра поблизу Осло бу розбитий загинув Магнус IV, а на суходолі також зазнав поразки й був вбитий Сігурд Слембе.
Після цього тривало правління трьох братів — Інге I, Сігурд II, Магнуса. У 1142 частину влади було надано ще одному синові Гаральда IV — Ейнстейну, який повернувся із Шотландії. У 1145 році помирає Магнус. Втім до 1155 року відносини між братами були мирними з огляду на те, що фактично керували країною їх опікуни. За цей час у 1152 році під час візиту до Норвегії папського легата Ніколас Бреспіра було впроваджено архієпископство у Нідаросі (сучасний Тронґейм).
6 лютого 1155 спалахнув конфлікт у м. Берген поміж Інге I та Сігурдом II, під час якого останнього було вбито. Боротьбу проти Інге продовжили сини Сігурда II.
Родина [ред.]
Не був одружений.
Діти від різних коханок:
- Ґокон (1147—1162)
- Сігурд (1155—1163)
- Гаральд (д/н-1170)
- Цецилія
Джерела [ред.]
- Alison Finlay; editor and translator (2004). Fagrskinna, a Catalogue of the Kings of Norway. Brill Academic Publishers. ISBN 90-04-13172-8
