Сігішоара

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сігішоара
рум. Sighişoara
Герб Прапор
Розташування міста Сігішоара
Основні дані
Країна Румунія Румунія
Регіон Муреш
Засноване 1280
Населення 28 102 (2011)
Географічні координати 46°13′01″ пн. ш. 24°47′28″ сх. д. / 46.21694° пн. ш. 24.79111° сх. д. / 46.21694; 24.79111Координати: 46°13′01″ пн. ш. 24°47′28″ сх. д. / 46.21694° пн. ш. 24.79111° сх. д. / 46.21694; 24.79111
Міська влада
Веб-сторінка http://www.sighisoara.org.ro/
Мер міста Ioan Dorin Dăneşan
Прапор ЮНЕСКО Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №902
англ.фр.

Сігішоара (рум. Sighişoara) — місто у Центральній Румунії на р. Тирнава-Маре у повіті Муреш. Населення 28,1 тис. мешканців (2011).

Історія[ред.ред. код]

Сігішоара відома в історії також під німецькою назвою Шесбурґ (нім. Schäßburg) та угорською — Шегешвар (Segesvár). Назву Сігішоара місто отримало 1435 р.[1] Місто заснували німецькі колоністи із Саксонії. Перша документальна згадка про місто датується 1280 р.[2] Вони побудували на пагорбі середньовічну фортецю, кілька храмів та всесвітньовідому Годинникову вежу.

У XIV ст. Шесбурґ став вільним містом, а у XVI ст. — одним із найрозвиненіших торгівльно-ремісничих міст Східної Європи, маючи 15 ремісничих цехів. [3] У XV ст. у місті випускав свою монету вигнаний з Волощини господар Влад III Дракула, який до речі, тут і народився та провів юнацькі роки. У 1631 р. тут було обрано на угорський престол трансильванський князь Юрій Ракоці. Нижню частину міста було знищено землетрусом 1668 року та пожежею 1676 р., але впродовж наступного століття відбудовано наново.

У 1849 р. російська армія під Сігішоарою зазнала нищівної поразки від угорських повстанців. Серед загиблих у бою були генерал-майор Скарятин та видатний поет Шандор Петефі. У XIX ст. пам'ять про них увічнено встановленими пам'ятниками.

Господарство[ред.ред. код]

Текстильна та швейна (біля 50% промислової продукції міста), скло-фарфорова (20%), харчова (17%), машинобудівна (11%) промисловість. Підприємства з виробництва будматеріалів, деревообробки та поліграфічні.

Пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

  • кам'яні укріплення (13-14 ст.) із воротами та вежами, також Вежа із годинником висотою 64 м;
  • готичні «монастирська» (13 ст.) та «нагорна» (14—15 ст.) церкви;
  • міська забудівля 17-18 ст.

Світова спадщина ЮНЕСКО[ред.ред. код]

Історичний центр міста Сігішоари було визнано 1999 року об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО за двома критеріями:

  • ІІІ — центр міста є видатною пам'яткою культури так званих трансильванських саксонців, культури, що зникла через 850 років та продовжує існувати через свої архітектурні пам'ятки, що і донині збереглись;
  • V — давнє місто-фортеця Сігішоари є видатним прикладом міста, започаткованого на межі латинської культури Центральної Європи та православно-візантійської культури південно-східної Європи.[4]

Відомі мешканці міста[ред.ред. код]

  • Герман Оберт (Hermann Oberth) — один із «батьків» ракетної техніки та космонавтики, поруч із Ціолковським та Робертом Годдардом.
  • Фрідріх Грюнангер — австрійський архітектор.
  • Раду Воїна — румунський гандболіст, олімпійський чемпіон ігор 1972, 1976 та 1980 рр.
  • Йоган-Міхаель Акнер — археолог, досліджував історію Трансильванії.

Міста-побратими[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]