Сігішоара

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сігішоара
рум. Sighişoara
Герб Прапор
Розташування міста Сігішоара
Основні дані
Країна Румунія Румунія
Регіон Муреш
Засноване 1280
Населення 32 287
Густота населення 1,521 осіб/км²
Географічні координати 46°13′01″ пн. ш. 24°47′28″ сх. д. / 46.21694° пн. ш. 24.79111° сх. д. / 46.21694; 24.79111Координати: 46°13′01″ пн. ш. 24°47′28″ сх. д. / 46.21694° пн. ш. 24.79111° сх. д. / 46.21694; 24.79111
Міська влада
Веб-сторінка http://www.sighisoara.org.ro/
Мер міста Ioan Dorin Dăneşan
Прапор ЮНЕСКО Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №902
англ.фр.

Сігішоара (рум. Sighişoara) — місто у Центральній Румунії на р. Тирнава-Маре у повіті Муреш. Населення 32 тис. мешканців.

Зміст

Історія [ред.]

Сігішоара відома в історії також під німецькою назвою Шьозбург (нім. Schäßburg) та угорською — Шегешвар (Segesvár). Назву Сігішоара місто отримало 1435 р.[1] Місто заснували німецькі колоністи із Саксонії. Перша документальна згадка про місто датується 1280 р.[2] Вони побудували на пагорбі середньовічну фортецю, кілька храмів та всесвітньо відому Годинникову вежу.

У XIV ст. Шьозбург став вільним містом, а у XVI ст. — одним із найрозвиненіших торгівльно-ремісничих міст Східної Європи, маючи 15 ремісничих цехів. [3] У XV ст. у місті випускав свою монету вигнаний з Волощини господар Влад III Дракула, який до речі, тут і народився та провів юнацькі роки. У 1631 р. тут було обрано на угорський престол трансильванський князь Юрій Ракоці. Нижня частина міста була знищена землетрусом 1668 року та пожежею 1676 р., але впродовж наступного століття була відбудована наново.

У 1849 р. російська армія під Сігішоарою отримала нищівну поразку від угорських повстанців. Серед загиблих у бою були генерал-майор Скарятин та видатний поет Шандор Петефі. У XIX ст. пам'ять про них була увіковічнена встановленими пам'ятниками.

Господарство [ред.]

Текстильна та швейна (біля 50% промислової продукції міста), скло-фарфорова (20%), харчова (17%), машинобудівна (11%) промисловість. Підприємства з виробництва будматеріалів, деревообробки та поліграфічні.

Пам'ятки архітектури [ред.]

  • кам'яні укріплення (13-14 ст.) із воротами та вежами, також Вежа із годинником висотою 64 м;
  • готичні «монастирська» (13 ст.) та «нагорна» (14—15 ст.) церкви;
  • міська забудівля 17-18 ст.

Світова спадщина ЮНЕСКО [ред.]

Історичний центр міста Сігішоари був визнаний 1999 року об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО за двома критеріми:

  • ІІІ — центр міста є видатною пам'яткою культури, так званих, трансильванських саксонців, культури, що зникла через 850 років та продовжує існувати через свої архітектурні памятки, що і донині збереглись;
  • V — давнє місто-фортеця Сігішоари є видатним прикладом міста, започаткованого на межі латинської культури Центральної Європи та православно-візантійської культури південно-східної Європи.[4]

Відомі мешканці міста [ред.]

  • Герман Оберт (Hermann Oberth) — один із «батьків» ракетної техніки та космонавтики, поруч із Ціолковським та Робертом Годдардом.
  • Фрідріх Грюнангер — австрійський архітектор.
  • Раду Воіна — румунський гандболіст, олімпійський чемпіон ігор 1972, 1976 та 1980 рр.
  • Йоган Мішель Акнер — археолог, досліджував історію Трансильванії.

Міста-побратими [ред.]

Примітки [ред.]

Галерея [ред.]