Сідач коноплевий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сідач коноплевий
Illustration Eupatorium cannabinum0.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Asteroideae
Триба: Eupatorieae
Рід: Сідач (Eupatorium)
Вид: Сідач коноплевий
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 102770

Сідач коноплевий (Eupatorium cannabinum L.) Місцеві назва — давник, конопельник, коноплі собачі тощо — багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих, кошичкоцвітих) 75-200 см заввишки. Стебло прямостояче, просте або розгалужене. Листки супротивні, короткочерешкові, трохи пухнасті, зісподу залозисті. Нижні листки розсічені на п'ять, середні — па три ланцетні, загострені, по краю нерівновеликозубчасті частки. Верхні листки цілокраї. Квітки сидять у дрібних численних кошиках, які зібрані в густі щитковидно-волотеподібні суцвіття. Обгортка довгасто-циліндрична, черепичаста. Кошики 4-6-квіткові (6 мм завдовжки і 2 мм завширшки). Спільне квітколоже кошика голе. Квітки з слабким медовим запахом, всі двостатеві, з трубчастим до основи звуженим ліловим, брудно-рожевим або майже білим віночком. Тичинки (п'ять) зрослися пиляками, маточка одна, зав'язь нижня, приймочка дволопатева. Плоди — ребристі, п'ятигранні сім'янки. Чубок з одного ряду волосків, довший за сім'янку.

Сідач росте по всій Україні у вільшняках, по берегах річок, на заболочених місцях, у вогких лісах і по чагарниках. Рослина тіньовитривала. Цвіте у червні — вересні. Заготовляють його в районах поширення.

Практичне використання[ред.ред. код]

Лікарська, медоносна, фарбувальна, волокниста, жироолійна і декоративна рослина.

У народній медицині використовують верхні частини пагонів довжиною до 40 см, які збирають на початку цвітіння. Вони містять ефірні олії, глюкозиди і дубильні речовини. Траву використовують при захворюваннях нирок, жовчного міхура та печінки. Вважається тонізуючим, сечогінним, потогінним, глистогінним засобом; застосовують також при водянці, жовтяниці, цинзі, геморої, простуді, загальній слабості. У великих дозах — блювотне і проносне. Есенція з свіжої квітучої трави використовується в гомеопатії. Листки і квітки містять глюкозид євпаторин, смолу і небагато алкалоїдів, поїдається тільки козами.

З стебел і листків одержують синю фарбу, листя має гіркий глюкозид, евпаторин.

Сідач — медоносна рослина, його охоче відвідують бджоли. Трава дає ясно-жовту, а корінь — чорну фарби. Квітки застосовуються для фарбування тканин у синій колір. Насіння сідача містить жирну олію (25 %), стебло дає грубе волокно.

Сідач коноплевий рекомендують висаджувати як декоративну рослину в парках і лісопарках на узліссях, поблизу кущів, по берегах водойм.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми