Сідловий тягач
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сідловий тягач - вид тягача, який працює з напівпричепами, що приєднуються до машини за допомогою спеціального зчіпного механізму - сідла.
Сідловий тягач «американської» (капотної) схеми. Така схема прийнята в країнах, де немає жорстких обмежень щодо довжини транспортного засобу (США, Австралія).
1. Тягач.
2. Напівпричіп.
3. Моторний відсік.
4. Кабіна.
5. Спальне місце (може бути відсутнім).
6. Обтічник.
7. Паливні баки.
8. Сідло.
9. Кузов.
10. Висувна опора.
1. Тягач.
2. Напівпричіп.
3. Моторний відсік.
4. Кабіна.
5. Спальне місце (може бути відсутнім).
6. Обтічник.
7. Паливні баки.
8. Сідло.
9. Кузов.
10. Висувна опора.
Зміст |
Переваги[ред.]
- Висока ємність (у порівнянні зі звичайними вантажівками); сідловий тягач може возити довгомірні вантажі.
- Високе співвідношення вантажопідйомності до власної ваги. Відповідно - високий ККД і низька вартість великих перевезень.
- Гарна маневреність (в порівнянні з вантажівкою тієї ж довжини). Можливий задній хід (на відміну від вантажівки з причіпом).
- Причепи і тягачі легко замінюються.
- На складському майданчику або палубі порому напівпричіп може переміщатися не тягачем, а більш маневреним буксиром.
Недоліки[ред.]
- Не такий стійкий, як звичайна вантажівка.
- Тягач даремний без напівпричепа (втім, напівпричіп можна перетворити на причіп, встановивши його на візок).
Історія[ред.]
Виробництво сідельних тягачів (ЗІС -10) в СРСР освоєно у 1934 році [1].
Див. також[ред.]
Зноски[ред.]
- ↑ Шугуров Л. М., Ширшов В. П. Автомобілі Країни Рад. — М.: ДТСААФ, 1983. — С. 40. — 150 000 прим.
|
|||||
