Сідловий тягач

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сідловий тягач «європейської» (безкапотної) схеми
1. Тягач.
2. Напівпричіп.
Зображення тягача

3. Моторний відсік.
4. Кабіна.
5. Спальне місце (може бути відсутнім).
6. Обтічник.
7. Паливні баки.
8. Сідло.
9. Кузов.
10. Висувна опора.

Сідловий тягач - вид тягача, який працює з напівпричепами, що приєднуються до машини за допомогою спеціального зчіпного механізму — сідла.

Безкапотний сідловий тягач
Капотний сідловий тягач
Сідловий тягач «американської» (капотної) схеми. Така схема прийнята в країнах, де немає жорстких обмежень щодо довжини транспортного засобу (США, Австралія).
1. Тягач.
2. Напівпричіп.
3. Моторний відсік.
4. Кабіна.
5. Спальне місце (може бути відсутнім).
6. Обтічник.
7. Паливні баки.
8. Сідло.
9. Кузов.
10. Висувна опора.

Переваги[ред.ред. код]

  • Висока ємність (у порівнянні зі звичайними вантажівками); сідловий тягач може возити довгомірні вантажі.
  • Високе співвідношення вантажопідйомності до власної ваги. Відповідно — високий ККД і низька вартість великих перевезень.
  • Гарна маневровість (в порівнянні з вантажівкою тієї ж довжини). Можливий задній хід (на відміну від вантажівки з причепом).
  • Причепи і тягачі легко замінюються.
  • На складському майданчику або палубі порому напівпричіп може переміщатися не тягачем, а більш маневреним буксиром.

Недоліки[ред.ред. код]

  • Не такий стійкий, як звичайна вантажівка.
  • Тягач даремний без напівпричепа (втім, напівпричіп можна перетворити на причіп, встановивши його на візок).

Історія[ред.ред. код]

Виробництво сідельних тягачів (ЗІС -10) в СРСР освоєно 1934 року [1].

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Шугуров Л. М., Ширшов В. П. Автомобілі Країни Рад. — М.: ДТСААФ, 1983. — С. 40. — 150 000 прим.