Сід Вішез

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сід Вішез
фотографія
Основна інформація
Повне ім'я Джон Саймон Рітчі
Дата народження 10 травня 1957(1957-05-10)
Місце народження Лондон, Великобританія
Дата смерті 2 лютого 1979(1979-02-02) (21 рік)
Місце смерті Нью-Йорк, США
Роки активності 19761979
Країна Велика Британія Велика Британія, США США
Професія гітарист, композитор
Інструменти вокал, бас-гітара
Жанр панк-рок
Лейбл Virgin

Сід Ві́шез (англ. Sid Vicious; справжнє ім'я — Джон Саймон Рітчі (John Simon Ritchie), *10 травня 1957, Лондон — †2 лютого 1979, Нью-Йорк) — англійський рок-музикант, бас-гітарист панк-гурту Sex Pistols, один із провідників анархістського руху в 19751979 рр, культова постать панк-культури. Помер від передозування наркотиками у віці 21 року.

Біографія[ред.ред. код]

Сід Вішес народився в Лондоні в родині Джона Річі (охоронця, один час працював у Букінгемському палаці)і Енн, жінки хіппіозних нахилів, багато років вживали наркотики. Джа Уоббл (друг дитинства Сіда та згодом учасник Public Image Limited) згадував, в який жах він прийшов, коли побачив, що Енн видає синові дозу героїну: «Мені було 16 років, а в такому віці мама — це людина, яка залишає тобі вечерю в духовці, а не шприц, яким сама користувалася …»

Незабаром після народження сина Джон Річі пішов з сім'ї, а Сід з матір'ю вирушили на острів Ібіца, де Енн вийшла за Крістофера Беверлі в 1965 році. Сім'я провела тут чотири роки, в 1961 році повернулася до Лондона і якийсь час жила в графстві Кент. Після смерті вітчима мати і син знімали кімнату в Танбрідж Уеллс, потім жили в Сомерсеті. До навчання Сід інтересу не виявляв і в 15 років кинув школу, але незабаром (під ім'ям Саймон Джон Беверлі) вступив в художній коледж Хекні (англ. Hackney College), де почав вивчати фотографію . Тут він познайомився з Джоном Лайдон, який і дав йому прізвисько, яке стало згодом знаменитим. Згідно з однією з версій хом'ячок Лайдон на прізвисько Сід укусив Річі за руку, і той вигукнув: «Sid is really vicious!»(Пізніше з'явилися версії, згідно з якими прізвисько було дано на честь Сіда Баррета та пісні Лу Ріда «Vicious»). Разом з Джоном Уордлом (пізніше узяв собі псевдонім Jah Wobble) і Джоном Греєм вони утворили команду The 4 Johns. Як згадує Енн, на відміну від Лайдона, який був надзвичайно замкнутим і сором'язливим хлопцем, Сід фарбував волосся і вів себе в манері свого тодішнього кумира, Девіда Боуї. Лайдон розповідав, що вони дуетом часто заробляли гроші вуличними концертами, виконуючи пісні Еліса Купера: Джон співав, а Сід акомпанував йому на тамбурині.

Довгий час Сід жив поперемінно — то зі сквотерами, то в будинку матері, але в 17 років, посварившись з нею, став дійсно бездомним, завдяки чому вперше і увійшов до панк-культуру (більшість лондонських сквоттерів в ті дні становили панки). Приблизно в цей час Сід вперше потрапив в магазин на Кінгс Роуд під назвою «Too Fast to Live, Too Young to Die» (незабаром перейменовану в «SEX») і познайомився — спочатку з Гленом Метлок (який працював тут, а вечорами грав на бас-гітарі), потім через нього з Стівом Джонсом і Полом Куком. Двоє останніх тільки що утворили групу Swankers і намагалися умовити власника магазину Малкольма Макларена (який незадовго до цього повернувся з Америки, де деякий час керував справами New York Dolls) стати їх менеджером. Невдовзі склад групи перетворився на Sex Pistols і знайшов собі вокаліста в особі іншого завсідника, Джона Лайдона, — хоча спочатку дружина Макларена, Вів'єн Вествуд зупинила свій вибір саме на Сіді.

Деякий час Сід розглядалося і в якості можливого вокаліста другої нової групи, The Damned, але був виключений зі списків після того, як не з'явився на прослуховування. У ті ж дні він зібрав скандально знаменитий сквотери-бенд The Flowers of Romance; в числі учасників були майбутні The Slits. Ще недавно страждаючи від самотності, Сід раптом опинився в самому центрі нового культурного руху і вирішив не упускати свого шансу: узявши (за прикладом свого нового кумира, Ді Ді Рамона) бас-гітару, він остаточно прийняв спосіб життя, який дуже скоро привів його до трагедії.

У вересні 1976 року Сід став учасником так званого Першого міжнародного панк-фестивалю, організований Роном Уоттс, менеджером 100 Club в співдружності з Малкольмом Маклареном. Хедлайнерами тут були The Sex Pistols, до того часу вже мали репутацію нової, надзвичайно перспективної групи з приголомшливим авторським дуетом. Коли стало відомо, що в програмі звільнилося час для ще одного учасника, двоє учасників Bromley Contingent — Сьюзі Сью і Стів Спанкер (Северин) — тут же запропонували свої послуги, в якості двох інших учасників неіснуючої «групи» запросивши Сіда (ударні) і Біллі Айдол (гітара; місце останнього відразу зайняв Марко Пірроні, приятель Soo Catwoman, з якою також дружив Сід). Так у перший день Фестивалю Сід вперше вийшов на велику сцену. Втім, вже на другий день він з неї «зійшов», оскільки був заарештований (за те, що почав кидати на сцену пляшки) і поміщений у в'язницю для неповнолітніх Ashford Remand. Вийшовши з ув'язнення, він оселився у Catwoman і став для неї кимось на кшталт охоронця.

Дискографія[ред.ред. код]

Sid Vicious[ред.ред. код]

  • My Way/Something Else/C’mon Everybody (1979, 12”, Barclay, Barclay 740 509)
  • Sid Sings (1979, LP, Virgin, V2144)
  • Live (1980, LP, Creative Industry Inc., JSR 21)
  • Vicious Burger (1980, LP, UD-6535, VD 6336)
  • Love Kills N.Y.C. (1985, LP, Konexion, KOMA 788020)
  • The Sid Vicious Experience – Jack Boots and Dirty Looks (1986, LP, Antler 37)
  • The Idols With Sid Vicious (1993, CD, Last Call Records, LC22289)
  • Never Mind the Reunion Here’s Sid Vicious (1997, CD)
  • Sid Dead Live (1997, CD, Anagram, PUNK 86)
  • Sid Vicious Sings (1997, CD)
  • Vicious & Friends (1998, CD, Dressed To Kill Records, Dress 602)
  • Better (to provoke a reaction than to react to a provocation) (1999, CD, Almafame, YEAAH6)
  • Probably His Last Ever Interview (2000, CD, OZIT, OZITCD62)
  • Better (2001, CD)
  • Vive Le Rock (2003, 2CD)
  • Too Fast To Live… (2004, CD)
  • Naked & Ashamed (7”, Wonderful Records, WO-73)
  • Sid Live At Max’s Kansas City (LP, JSR 21)
  • Sid Vicious (LP, Innocent Records, JSR 21)
  • Sid Vicious McDonald Bros. Box (3CD, Sound Solutions, 003)

Sid and Nancy[ред.ред. код]

  • Love Kills (1986, LP, MCA, MCG 6011)

Sid Vicious & Friends[ред.ред. код]

  • (Don’t You Gimme) No Lip/(I’m Not Your) Steppin’ Stone (1989, 7”, SCRATCH 7)
  • Sid Vicious & Friends (1998, CD, Cleopatra, #251, ASIN: B0000061AS)

Sid Vicious/Eddie Cochran[ред.ред. код]

  • Sid Vicious v’s Eddie Cochran – The Battle Of The Rockers (LP, Jock, LP 6)

Sid Vicious/Elvis Presley[ред.ред. код]

  • Cult Heroes (1993, CD)

Vicious White Kids[ред.ред. код]

  • The Vicious White Kids (1987, LP, Ritchie 1)
  • Vicious White Kids (2001, CD, Sanctuary, CMRCD372)

Sex Pistols[ред.ред. код]

Фільмографія[ред.ред. код]

  1. Sex Pistols Number One (1976, dir. Derek Jarman)
  2. Will Your Son Turn into Sid Vicious? (1978)
  3. Mr. Mike's Mondo Video (1979, dir. Michael O'Donoghue)
  4. The Punk Rock Movie (1979, dir. Don Letts)
  5. The Great Rock'n'Roll Swindle (1980, dir. Julian Temple, VHS/DVD)
  6. DOA (1981, dir. Lech Kowalski)
  7. Buried Alive (1991, Sex Pistols)
  8. Decade (1991, Sex Pistols)
  9. Bollocks to Every (1995, Sex Pistols)
  10. Filth to Fury (1995, Sex Pistols)
  11. Classic Chaotic (1996, Sex Pistols)
  12. Kill the Hippies (1996, Sex Pistols, VHS)
  13. The Filth and The Fury (2000, dir. Julien Temple, VHS/NTSC/DVD)
  14. Live at the Longhorn (2001, Sex Pistols)
  15. Live at Winterland (2001, Sex Pistols, DVD)
  16. Never Mind the Bollocks Here's the Sex Pistols (2002, Sex Pistols, VHS/DVD)
  17. Punk Rockers (2003, Sex Pistols, DVD)
  18. Blood on the Turntable: The Sex Pistols (2004, dir. Steve Crabtree)
  19. Music Box Biographical Collection (2005, Sex Pistols, DVD)
  20. Punk Icons (2006, Sex Pistols, DVD)
  21. Chaos! Ex Pistols Secret History: The Dave Goodman Story (2007, Sex Pistols, DVD)
  22. Pirates of Destiny (2007, dir. Tõnu Trubetsky, DVD)
  23. Rock Case Studies (2007, Sex Pistols, DVD)

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Anne Beverley, The Sid Vicious Family album (1980, Virgin Books)
  • Gerald Cole, Sid And Nancy (1986, Methuen)
  • Alex Cox & Abbe Wool, Sid And Nancy (1986, Faber and Faber)
  • Keith Bateson and Alan Parker, Sid’s Way (1991, Omnibus Press)
  • Tom Stockdale, Sid Vicious. They Died Too Young (1995, Parragon)
  • Malcolm Butt, Sid Vicious. Rock‘n’Roll Star (1997, Plexus)
  • David Dalton, El Sid (1998, St. Martin’s Griffin)
  • Sid Vicious, Too Fast To Live…Too Young to Die (1999, Retro Publishing)
  • Alan Parker, Vicious. Too Fast To Live… (2004, Creation Books)

Посилання[ред.ред. код]


Гітара Це незавершена стаття про співака.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.