Сікани

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Схема розселення догрецьких народів Сицилії (зліва направо: Елімці, Сікани, Сікули)

Сікани (лат. Sicani) — найдавніше доіндоєвропейське населенння Сицилії, яке заселило острів ще в епоху неоліту[1]. В XIII ст. до н.е. були віднесені нащадками «народів моря») — сікулами та елімцями, а пізніше елінізовані. Сіканам відповідає археологічна культура Кастеллуччо.

Походження[ред.ред. код]

Фукідід вважав їх іберами, а Тімей із Тавроменія — автохтонним населенням. В XX столітті на підставі досліджень топонімики сіканів стали вважати вихідцями з Північної Африки[2].

В матеріальній культурі сіканів є значна подібність з культурою Мальти епохи мегалітичних храмів. Так, кераміка поселення Оньїна у Сицилії снаходить подібність з керамікою мальтійського доісторичного поселення Бордж ін-Надур.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Ільїнська Л. С. Етнічні та культурні контакти Західного та Східного Середземномор'я в мікенську епоху: Сицилія та Егеїда. М., 1983 р.
  • Немировський О. Й. Історія раннього Риму та Італії, Воронеж, 1962.


Етнологія Це незавершена стаття з етнології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.