Сікани
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сікани (лат. Sicani) — найдавніше доіндоєвропейське населенння Сицилії, яке заселило острів ще в епоху неоліту[1]. В XIII ст. до н.е. були віднесені нащадками «народів моря») — сікулами та елімцями, а пізніше елінізовані. Сіканам відповідає археологічна культура Кастеллуччо.
Походження [ред.]
Фукідід вважав їх іберами, а Тімей із Тавроменія — автохтонним населенням. В XX столітті на підставі досліджень топонімики сіканів стали вважати вихідцями з Північної Африки[2].
В матеріальній культурі сіканів є значна подібність з культурою Мальти епохи мегалітичних храмів. Так, кераміка поселення Оньїна у Сицилії снаходить подібність з керамікою мальтійського доісторичного поселення Бордж ін-Надур.
Примітки [ред.]
Джерела [ред.]
- Ільїнська Л. С. Етнічні та культурні контакти Західного та Східного Середземномор'я в мікенську епоху: Сицилія та Егеїда. М., 1983 р.
- Немировський О. Й. Історія раннього Риму та Італії, Воронеж, 1962.
