Сікоракса (супутник)
| Дані про відкриття | |
|---|---|
| Дата відкриття | 13 серпня 2001 |
| Відкривач(і) | Ніколсон, Ґледмен, Бернс, Кавеларс за допомогою Hale telescope |
| Планета | Уран |
| Номер | |
| Орбітальні характеристики | |
| Велика піввісь | 12,2 млн км |
| Орбітальний період | 1288 діб |
| Ексцентриситет орбіти | 0,5224 |
| Нахил орбіти | 152,51° (до екліптики) 148,84° до площини екватора планети |
| Фізичні характеристики | |
| Діаметр | 190 км |
| Площа поверхні | ~113 000 км² |
| Об'єм | ~3000 км³ |
| Маса | 5,4×1018 кг |
| Густина | ~1,5 г/см³ |
| Прискорення вільного падіння | 0,04 м/с² |
| Альбедо | 0,07 (припущення) |
| Температура поверхні | ~64 К К |
| Атмосфера | відсутня |
| Інші позначення | |
Сікоракса (англ. Sycorax) — супутник планети Урана, відкритий у 1997 астрономами Паломарської обсерваторії (Каліфорнія, США). Відомий також під позначеннями «Уран XVII» і «S/1997 U 2». Сікоракса названа за іменем персонажа п'єси В. Шекспіра «Буря».
Одночасно з Сікораксою було відкрито супутник Урана Калібан. У В тому випадку, якщо розміри супутника оцінені правильно, він є шостим по величині супутником Урану і займає перехідне положення між основними і дрібними супутниками. Супутник звертається у зворотному напрямі по «неправильній»
У тому випадку, якщо розміри супутника оцінені правильно, він є шостим за величиною супутником Урана і займає проміжне положення між основними і дрібними супутниками. Супутник обертається у зворотному напрямку сильно витягнутою і нахиленою орбітою. Орбіта Сікоракса віддалена від Урана у 20 разів далі, ніж орбіта найвіддаленішого регулярного супутника Урана Оберона.[1]
[2] Припускають, опираючись на орбітальні параметри, що Сікоракса належить до того ж динамічного кластера що і Сетебос і Просперо. Тобто мають спільне походження.[3]
Припускають, що цей супутник складається із суміші льоду і гірських порід. Сікоракса має незвичайний для супутників Урана червонуватий колір, характерний для об'єктів пояса Койпера. Можливо, супутник був захоплений тяжінням Урана.[4][5]
Див. також [ред.]
Примітки [ред.]
- ↑ doi: 10.1038/31890
This citation will be automatically completed in the next few minutes. You can jump the queue or expand by hand - ↑ Jacobson, R.A. (2003) URA067 (2007-06-28). «Planetary Satellite Mean Orbital Parameters». JPL/NASA. Процитовано 2008-01-23.
- ↑ doi: 10.1086/424997
This citation will be automatically completed in the next few minutes. You can jump the queue or expand by hand - ↑ An Ultradeep Survey for Irregular Satellites of Uranus: Limits to Completeness (PDF) // The Astronomical Journal. — Т. 129. — (2005) (1) С. 518–525. DOI:10.1086/426329. Переглянуто: 20 October 2009. [недійсне посилання]
- ↑ Maris M., Garraro, G.; Parisi, M.G. Light curves and colours of the faint Uranian irregular satellites Sycorax, Prospero, Stephano, Setebos, and Trinculo // Astronomy&Astrophysics. — Т. 472. — (2007) (1) С. 311–319. DOI:10.1051/0004-6361:20066927.
Посилання [ред.]
- Sycorax Profile (by NASA's Solar System Exploration)
- David Jewitt pages
- Uranus' Known Satellites (by Scott S. Sheppard)
- MPC: Natural Satellites Ephemeris Service
|
|||||||||||||||||||||
