Сікоракса (супутник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сікоракса
Дані про відкриття
Дата відкриття 13 серпня 2001
Відкривач(і) Ніколсон, Ґледмен, Бернс, Кавеларс за допомогою Hale telescope
Планета Уран
Номер
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 12,2 млн км
Орбітальний період 1288 діб
Ексцентриситет орбіти 0,5224
Нахил орбіти 152,51° (до екліптики)
148,84° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Діаметр 190 км
Площа поверхні ~113 000 км²
Об'єм ~3000 км³
Маса 5,4×1018 кг
Густина ~1,5 г/см³
Прискорення вільного падіння 0,04 м/с²
Альбедо 0,07 (припущення)
Температура поверхні ~64 К К
Атмосфера відсутня
Інші позначення
Ретроградні нерегулярні супутники планети Уран

Сікоракса (англ. Sycorax) — супутник планети Урана, відкритий у 1997 астрономами Паломарської обсерваторії (Каліфорнія, США). Відомий також під позначеннями «Уран XVII» і «S/1997 U 2». Сікоракса названа за іменем персонажа п'єси В. Шекспіра «Буря».

Одночасно з Сікораксою було відкрито супутник Урана Калібан. У В тому випадку, якщо розміри супутника оцінені правильно, він є шостим по величині супутником Урану і займає перехідне положення між основними і дрібними супутниками. Супутник звертається у зворотному напрямі по «неправильній»

У тому випадку, якщо розміри супутника оцінені правильно, він є шостим за величиною супутником Урана і займає проміжне положення між основними і дрібними супутниками. Супутник обертається у зворотному напрямку сильно витягнутою і нахиленою орбітою. Орбіта Сікоракса віддалена від Урана у 20 разів далі, ніж орбіта найвіддаленішого регулярного супутника Урана Оберона.[1]

[2] Припускають, опираючись на орбітальні параметри, що Сікоракса належить до того ж динамічного кластера що і Сетебос і Просперо. Тобто мають спільне походження.[3]

Припускають, що цей супутник складається із суміші льоду і гірських порід. Сікоракса має незвичайний для супутників Урана червонуватий колір, характерний для об'єктів пояса Койпера. Можливо, супутник був захоплений тяжінням Урана.[4][5]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. doi: 10.1038/31890
    This citation will be automatically completed in the next few minutes. You can jump the queue or expand by hand
  2. Jacobson, R.A. (2003) URA067 (2007-06-28). «Planetary Satellite Mean Orbital Parameters». JPL/NASA. Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 2008-01-23. 
  3. doi: 10.1086/424997
    This citation will be automatically completed in the next few minutes. You can jump the queue or expand by hand
  4. An Ultradeep Survey for Irregular Satellites of Uranus: Limits to Completeness (PDF) // The Astronomical Journal. — 129 (2005) (1) С. 518–525. DOI:10.1086/426329. Процитовано 20 October 2009. [недійсне посилання]
  5. Maris M., Garraro, G.; Parisi, M.G. Light curves and colours of the faint Uranian irregular satellites Sycorax, Prospero, Stephano, Setebos, and Trinculo // Astronomy&Astrophysics. — 472 (2007) (1) С. 311–319. DOI:10.1051/0004-6361:20066927.

Посилання[ред.ред. код]