Сікорський Іван Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іван Олексійович Сікорський (1913)

Іван Олексійович Сікорський (* 26 травня 1842 — † 14 лютого 1919), психіатр, психолог (зокрема визначний у галузі дитячої психології), професор київського університету Св. Володимира та громадський діяч.

Біографія[ред.ред. код]

Іван Сікорський народився у с. Антонове, Сквирського повіту Київської губернії у родині священика з польським шляхетським корінням. 1869 закінчив з відзнакою медичний факультет київського університету Святого Володимира, в 1872 році захистив дисертацію «Про лімфатичні судини легенів», з 1873 у Петербурзі, з 1881 доцент. У 1884 році отримав пропозицію перейти у Московський університет, але відмовився та повернувся до Київського університету, де працював майже до своєї смерті.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Іван Сікорський був редактором київського медичного журналу «Вопросы нервно-психической медицины» (1896 — 1905), засновником та головою низки наукових товариств. З його ініціативи засновано у Києві Лікарсько-Педагогічний Інститут для розумово-відсталих та нервових дітей. Сікорський автор понад 100 наукових праць, багатьох монографій і посібників, у тому числі близько 50 з загальної психології. Його монографія «О заикании» була перекладена на німецьку мову та зробила ім'я Сікорського відомим за кордоном. Іван Сікорський перший у світовій науці почав застосовувати експеримент у вивченні дитячої психології («Душа ребенка», 1901 та інші). Також досліджував психологічні аспекти суїциду.

Громадська діяльність[ред.ред. код]

Іван Сікорський тримався російських націоналістичних, монархічних та антисемітичних поглядів, був прихильником концепції «єдиної російської нації». Він був почесним членом Київського клубу російських націоналістов. Серед його головних теоретичних робіт на цю тему «Русские и украинцы: катехизис националиста» — де він аналізував основні психологічні риси, притаманні двом народам. У своїй праці «О психологических основах национализма» він спробував аналізувати націоналізм як психічне явище та збудував власну систему уявлень щодо різних національностей на основі успадкованих ними расово-біологічних розбіжностей.

У своїй доповіді в Національному Клубі Києва 7 лютого 1913 батько майбутнього авіаконструктора промовляв:

Этнографический термин «украинцы» за отсутствием самого объекта, т. е. этнографически особого народа, не имеет основания существовать, а обозначение территории именем «Украины» потеряло свою первоначальную административную надобность, а потому самый термин представляется бесполезным, подобно наименованию «Священной Римской Империи» или «Московского государства»[1]

У своїх публікаціях Сікорський також різко критикував Михайла Грушевського за «искажение реальной истории».

Справа Бейліса[ред.ред. код]

Докладніше: Справа Бейліса

У 1913 році в всесвітньо-відомій судовій Справі Бейліса І. О. Сікорський виступав в ролі психіатра-експерта запрошеного прокураторою і на ґрунті власних етно-психічних уявлень відстоював точку зору про ритуальний характер вбивства дитини сектантами-євреями.

Експертиза І. О. Сікорського визвала гостру міжнародну дискусію. З заявою про те, що експертний висновок Сікорського не відповідає об'єктивним даним науки та вимогам закону, виступив Пирогівський з'їзд лікарів Росії, XVII міжнародний медичний конгрес в Лондоні, з'їзд природознавців та лікарів в Відні.

Сікорського засудили відомі вітчизняні та закордонні аторитети в галузі психиатрії і судової медицини: В. М. Бехтерєв, В. П. Сербський, А. М. Карпинський, Ейген Блойлер (Швейцарія), Ернст Цімке (Німеччина) та інші. Звернення на захист Бейліса підписала велика група творчої інтелигенції[2].

Смерть[ред.ред. код]

Іван Олексійович Сікорський помер 1 (14 за новим стилем) лютого 1919 року та похований на Байковому цвинтарі в Києві. Його син, Ігор Сікорський емігрував та став видатним авіаконстурктором.

Роботи[ред.ред. код]

Наукові[ред.ред. код]

  • Всеобщая психология с физиогномикой в иллюстрированном приложении — 1911
  • О заикании — 1889
  • Сборник научных статей по вопросам общественной психологии, воспитания и нервно-писхологической гигиены (в пяти томах) — 1900

Громадські[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]