Сільві Кінігі
| Сільві Кінігі | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 27 жовтня 1993 — 5 лютого 1994 року | |||
| Попередник: | Мельхіор Нгезе Ндадайє | ||
| Наступник: | Сіпрієн Нтар'яміра | ||
| |||
| 10 липня 1993 — 7 лютого 1994 року | |||
| Президент: | Мельхіор Нгезе Ндадайє | ||
| Попередник: | Адрієн Сібомана | ||
| Наступник: | Анатоль Каньєнкіко | ||
| Народження: |
1952 Бужумбура, Руанда-Урунді | ||
| Країна: | Бурунді | ||
| Освіта: | Університет Бурунді | ||
| Партія: | Союз за національний прогрес | ||
Сільві Кінігі (нар. 1952) — прем'єр-міністр Бурунді з 10 липня 1993 до 7 лютого 1994 року, перша й на теперішній час єдина жінка на цьому посту.[1]
Біографія[ред. | ред. код]
Кінігі народилась 1952 року, представниця етнічної групи тутсі.[2] Її чоловік, з яким у них було п'ятеро дітей, також був тутсі.[1] Кінігі закінчила Університет Бурунді, отримавши диплом спеціаліста з економіки й менеджменту, після цього була державним службовцем.[1] Зрештою, вона посіла посаду старшого радника в офісі прем'єр-міністра, зосередившись на економічній політиці.
Коли Мельхіор Нгезе Ндадайє був обраний президентом Бурунді 1993 року, він призначив Кінігі на пост глави уряду.[1] Це стало частиною програми Ндадайє з намагання приборкати міжетнічну напруженість.[1] Кінігі заявила, що на своєму посту питання національного примирення буде для неї пріоритетним.
21 жовтня, втім, президента Ндадайє та шістьох міністрів було вбито. Ці події стали початком громадянської війни, що виявилась дуже жорстокою та кривавою. Кінігі разом з іншими високопосадовцями сховались у французькому посольстві, де намагались перечекати хаос.[3] 1 листопада Кінігі спробувала зібрати нову адміністрацію, фактично взявши на себе обов'язки президента.[1] Її позицію підтримали колишні президенти П'єр Буйоя та Жан Батіст Багаза.
У січні наступного року парламент оголосив Сіпрієна Нтар'яміру, колишнього міністра сільського господарства, новим президентом, який мав залишатись на посту до завершення офіційного терміну Ндадайє. Оскільки Нтар'яміра був хуту, це спричинило обурення з боку тутсі. Кінігі зберегла свою посаду, проте в лютому її замінив Анатоль Каньєнкіко, також представник тутсі, як і його попередниця.[4] Після відставки Кінігі працювала у банківській галузі в Бурунді.[4]
2004 року Кінігі працювала за програмою національного розвитку ООН.
Джерела[ред. | ред. код]
- Hoogensen, Gunhild; Solheim, Bruce Olav (2006). Women in power: world leaders since 1960. Greenwood Publishing Group. ISBN 0-275-98190-8.
- Jessup, John E. (1998). An encyclopedic dictionary of conflict and conflict resolution, 1945-1996. Greenwood Publishing Group. ISBN 0-313-28112-2.
| ||||||||||
|
