Сімаргл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сима́ргл, Семаргл (іноді Семаріл, Сімарьгл, Сім-Рьгл, Сімеругл) — божество давньоруського пантеону з не цілком ясними функціями. Входив до числа семи (або восьми) божеств, ідоли яких були встановлені в Києві за князя Володимира у 980 році — відразу після Стрибога і перед Мокошшю. Через це робилися спроби пов'язати Сімаргла і Мокош у функціональному відношенні — з господарськими функціями, функціями родючості. Б. А. Рибаков вважає Сімаргла божеством сходів, молодих паростків, заступником насіння і коріння.

Ім'я походить, вирогідно, від давнього «Семиглава» (характерна для слов'янських богів полікефалія, зокрема семиглавий Руевіпг). Відповідно до суперечливішої гіпотези К. В. Тревера, ім'я та образ Сімаргла — іранське запозичення, походить від міфічного птаха Сенмурва. Функцією його було сполучення між світами. Доречно в цьому відношенні провести паралель між Сімарглом і божественними птахами індоіранських народів (Сімург, Сенмурв, Ш'єма, Гаруда).

Д. Ворт пов'язує Сімаргла з птахом Дивом. Функції сімургла неясні; ймовірно, вони пов'язані з сакральним числом сім і втіленням семичленного давньоруського пантеону. Характерно, що в деяких текстах «Куликового циклу» ім'я Сімаргла спотворено в Раклій, і це божество розглядається як язичницьке, татарське.

Джерела[ред.ред. код]