Сімейний лікар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сімейний лікар (в Україні — лікар загальної практики — сімейної медицини) — лікар, який отримав спеціалізовану багатопрофільну підготовку з надання первинної медико-санітарної допомоги членам родини будь-якого віку та статі.

Поняття "Лікар загальної практики — сімейної медицини" склалось еволюційним шляхом в історичних умовах часу в ряді європейських країн. Процес впровадження сімейної медицини в Україні — тривалий і непростий — почався з експерименту у Львівській області у 1987 році, коли у місті Дрогобичі було відкрито першу амбулаторію загальної практики — сімейної медицини. А з 1995 року розпочато підготовку сімейних лікарів за програмою, затвердженою Міністерством охорони здоров'я України.

Посаду сімейного лікаря може займати лікар, який пройшов підготовку в інтернатурі за спеціальністю "Загальна практика — сімейна медицина", або лікарі за спеціальностями "Лікувальна справа" і "Педіатрія", що пройшли підготовку у вищих медичних закладах післядипломної освіти за спеціалізацією із сімейної медицини і отримали сертифікат за спеціальністю "Загальна практика — сімейна медицина". Контингент населення, який прикріплюється до сімейного лікаря для отримання первинної медико-санітарної допомоги, формується на основі права вільного вибору лікаря в межах затверджених нормативів навантаження спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в сфері охорони здоров'я. Порядок діяльності сімейного лікаря і його визначення встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в сфері охорони здоров'я.[1]

Моделі роботи сімейного лікаря[ред.ред. код]

  • Індивідуальна чи групова практика в існуючій амбулаторії чи поліклініці
  • Індивідуальна практика в самостійній установі сімейної медицини
  • Групова практика в самостійній установі
  • Об'єднання декількох групових практик в центрах здоров'я

Критерії WONCA[ред.ред. код]

Всесвітня організація сімейних лікарів (WONCA) ставить 6 основних вимог до сімейного лікаря:[2]

1. Надання первинної медичної допомоги

  • а) вміння проводити первинне обстеження пацієнта;
  • а) координація діяльності вузьких фахівців, залучених до допомоги пацієнту;

2. Особлива увага до інтересів пацієнта

  • здатність приділяти увагу до інтересів пацієнта;
  • вміння встановлення продуктивних відносин з пацієнтом і використання цих навичок при роботі з хворим;
  • забезпечення безперервності надання меддопомоги тривалий час.

3. Вміння вирішувати певні проблеми пацієнта

  • прийняття рішення на основі знань про захворюваність та поширеність даної патології серед даної групи населення;
  • лікування хвороб на ранніх стадіях та негайне надання допомоги за нагальної необхідності.

4. Комплексний підхід

  • одночасне лікування як гострих, так і хронічних станів пацієнта;
  • організація для пацієнта необхідних оздоровчих і лікувальних заходів.

5. Соціальна спрямованість

  • узгодження потреб окремих пацієнтів з потребами всієї групи, що обслуговується та ресурсами, що наявні.

6. Цілісне уявлення про захворювання

  • вміння застосовувати біо-психо-соціальну модель з урахуванням культурних та екзистенціальних аспектів життя людей.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Закон України «Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини до 2011 року» від 22 січня 2010 р. №1841-VI
  2. Сайт WONCA [1]

External links[ред.ред. код]