Сімеон-Дені Пуассон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сімеон-Дені Пуассон
Simeon Poisson.jpg
Народився 21 червня 1781(1781-06-21)
Пітів'є, департамент Луаре, Франція
Помер 25 квітня 1840(1840-04-25) (58 років)
Париж
Місце проживання Париж
Громадянство Франція Франція
Галузь наукових інтересів математика,математична фізика
Заклад Політехнічна школа, Паризький університет
Alma mater Політехнічна школа
Вчене звання професор
Відомий завдяки: рівняння Пуассона, розподіл Пуассона, коефіцієнт Пуассона
Нагороди медаль Коплі

Сімеон-Дені Пуассон (фр. Siméon-Denis Poisson) (21 червня 1781, Пітів'є, департамент Луаре, — 25 квітня 1840, Париж) — французький фізик і математик, член Паризької академії наук (1812), почесний член Петербурзької академії наук (1826).

Після закінчення в 1800 році Політехнічної школи в Парижі працював там же (з 1806 року професор). З 1809 року — професор Паризького університету.

Праці Пуассона відносяться до теоретичної і небесної механіки, математики і математичної фізики. Він вперше записав рівняння аналітичної механіки в складових імпульсу. У гідромеханіці Пуассон узагальнив рівняння Нав'є-Стокса на випадок руху стисливої в'язкої рідини з урахуванням теплопередачі. Розв'язав ряд задач теорії пружності, ввів коефіцієнт Пуассона і узагальнив рівняння теорії пружності на анізотропні тіла. У області небесної механіки досліджував стійкість руху планет Сонячної системи, займався розв'язком задач про збурення планетних орбіт і про рух Землі навколо її центру маси. У теорії потенціалу ввів рівняння Пуассона і застосував його до розв'язку задач з гравітації й електростатики. Пуассонові належать праці з інтегрального числення (інтеграл Пуассона), числення скінченних різниць (формула підсумовування Пуассона), теорії диференціальних рівнянь в частинних похідних, теорії ймовірностей, де він довів окремий випадок закону великих чисел і одну з граничних теорем (теорема Пуассона, розподіл Пуассона).

Досліджував питання теплопровідності, магнетизму, капілярності, розповсюдження звукових хвиль і балістики. Був переконаним прихильником атомізму Лапласа.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3
Ейлер Це незавершена стаття про математика.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.