Симона де Бовуар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Сімона де Бовуар)
Перейти до: навігація, пошук
Симона де Бовуар
Західна філософія
Філософія XX століття
Beauvoir Sartre - Che Guevara -1960 - Cuba.jpg
Симона де Бовуар, Жан-Поль Сартр, Че Гевара. Куба, 1960
Ім'я при народженні Simone-Lucie-Ernestine-Marie Bertrand de Beauvoir
Народився 9 січня 1908(1908-01-09)
Париж
Помер 14 квітня 1986(1986-04-14) (78 років)
Париж
Школа/Традиція екзистенціалізм
фемінізм
Основні інтереси політика, фемінізм, етика
Значні ідеї етика невизначеності, феміністська етика, екзистенціальний фемінізм
Вплинули на нього Декарт, Мері Волстонкрафт, Кант, Гегель, Гусерль, К'єркегор, Гайдеггер, Маркс, Ніцше, Сартр, Маркіз де Сад
Вплинув на Юдит Батлер, Альбер Камю, Сартр, Саміла Палья, Бетті Фрідан
Симона де Бовуар

Симо́на де Бовуа́р (фр. Simone de Beauvoir (Французька транскрипція: [simɔn də boˈvwaʁ]), 9 січня 1908, Париж — 14 квітня 1986) — французька письменниця, філософ, ідеолог фемінізму. Авторка багатьох новел, монографій у сфері філософії та політики, соціальних нарисів, есе, біографій та автобіографії у кількох томах.

Народилася 9 січня 1908 у Парижі, отримала суворе буржуазне виховання, що описано у її книзі «Мемуари добре вихованої дівчини» (Mémoires d'une jeune fille rangée, 1958). Вивчала філософію в Сорбонні, де познайомилася із вождем сучасного екзистенціалізму Ж. П. Сартром. У наступних частинах автобіографічної трилогії, «Сила зрілості» (La Force de l'âge, 1960) і «Сила речей» (La Force des choses, 1963), змальовується її життя сподвижниці і учениці Сартра. У романах Симони де Бовуар розвиваються екзистенціалістські ідеї, сюжетні ходи «Мандаринів» (Les Mandarins, 1954; Гонкурівська премія) відбивають події життя письменників із оточення Сартра.

Есеїстика Симони де Бовуар включає, серед інших, роботи «Мораль двозначності» (Pour une morale de l'ambiguité, 1947), «Друга стать» (Le deuxième sexe, 1949), «Старість» (La Vieillesse, 1970). Публіцистична книга-есе «Друга стать» присвячена жіночим проблемам і справила великий вплив на феміністський рух. Померла Симона де Бовуар у Парижі 14 квітня 1986.

Дитинство та юність[ред.ред. код]

Симона народилася у сім'ї юриста Жоржа де Бовуара та акторки Франсуази Брассер. Навчалася у Католицькій школі для дівчат, що радше була місцем для підготовки майбутніх дружин та матерів, аніж для навчання. Батько часто казав Симоні: «У тебе чоловічий розум», саме він прищепив їй любов до театру та літератури. В 15 років Симона вирішила, що стане письменницею, вона успішно навчалася, проте найбільше її приваблювала філософія, яку вона почала вивчати в Сорбонні. В університеті де Бовуар познайомилася з багатьма інтелектуалами, зокрема із Сартром.

Де Бовуар вирішила ніколи не одружуватись та не вести спільний побут із Сартром, з яким мала довготривалі стосунки. У неї ніколи не було дітей. Це дало їй можливість здобувати наукові звання, брати активну участь у політичному житті, подорожувати, викладати, писати та мати бурхливе особисте життя.

Зрілість[ред.ред. код]

Симона де Бовуар разом із Сартром біля пам'ятника Бальзаку

Після успішного складання іспитів з математики та філософії та отримання ступеню бакалавра, Симона почала вивчати математику в Католицькому Інституті і філологію в Інституті Святої Марії, а згодом філософію в Сорбонні. У 21 рік Симона отримала вчену ступінь з філософії, ставши таким чином наймолодшою особою, якій вдалося це зробити. На підсумковому екзамені Бовуар зайняла друге місце, перше отримав Сартр, якому на той час було 24 роки (перший екзамен він провалив). Журі довго вагалося кому віддати першість, та все ж обрало Сартра, зазначивши при цьому, що хоч Сартр і володіє унікальними інтелектуальними здібностями, проте природженим філософом є саме Симона.

Викладання[ред.ред. код]

Після конкурсу на здобуття посади викладача в 1929 році Симона стала викладачем філософії. Її перевели до Марселю. Перспектива залишити Сартра, якого було переведено викладати до Гавру, викликала в неї страх, і Сартр запропонував їй одружитися, щоб їй надали місце в тому ж ліцеї. Незважаючи на глибоку прив'язаність до Сартра, Симона з жахом відхиляє його пропозицію. Через рік, вона стає ближче до Сартра, працюючи в Руані. Там вона знайомиться з Колет Одрі (Colette Audry), яка викладає в тому ж ліцеї. Симона де Бовуар зближується з деякими учнями, а саме з Ольгою Козакевич (Olga Kosakiewicz) і Б'янкою Ламблін (Bianca Lamblin), з якими вона підтримує гомосексуальні стосунки. Відповідно до «пакту», який вона уклала з Сартром, їм було дозволено мати «любов на один раз». Симона також має стосунки з учнем Сартра (Жак-Лоран Бост), майбутнім чоловіком Ольги. Ця група друзів, названа ними «сімейка», лишається непорушною до смерті кожного з її членів, незважаючи на малі та великі конфлікти, які траплялися час від часу.

Незадовго до Другої світової війни пара Сартр-Бовуар переїжджає до Парижу. В 1943 році Симона де Бовуар вперше друкує свій роман «Гостя» (L'Invitée) у видавництві Ґаллімар. У романі вона описує за допомогою вигаданих персонажів стосунки між Сартром, Ольгою та нею. Роман має великий успіх. В цьому ж році вона пише «Всі люди смертні», свою третю новелу, закінчує написання «Кров інших». В 1943 році Симона де Бовуар знайомиться з Альбером Камю.

У перші післявоєнні роки Бовуар і Сартр випускають «Les Temps Modernes», політичний часопис заснований Сартром разом з Морісом Мерло-Понті та іншими. Симона де Бовуар була редактором цього часопису, а також публікувала там свої есе.

Цитати[ред.ред. код]

  • Бути коханою — це не мета і не сутність буття. (з роману «Мандарини»)
  • Світом ніколи не володіють, і захиститися від нього теж неможливо. (з роману «Мандарини»)
  • Аби я визнала чоловіка рівним собі, він повинен довести, що хоча б в чомусь кращий за мене. (слова Анни (прототип Бовуар), «Мандарини»)
  • У своїх творах я показую жінок такими, якими вони є, а не повинні бути. (з інтерв'ю з Симоною де Бовуар)
  • Мені завдає нещастя лише те, що я не відчуваю себе щасливою.
  • Жінкою не народжуються, нею стають. (2 том, «Друга стать»)
  • «Любов» має різне значення для чоловіка та жінки, саме в цьому одна з головних причин непорозуміння, що розділяє їх.
  • Мовчання — подоба спільництва: воно висловлює згоду, надто глибоку для слів.(з роману «Принадливі картинки»)
  • Зазвичай люди не надто винахідливі, коли справа стосується розваг.
  • У глибині душі чоловіку потрібно, щоб війна статей залишалася для нього грою, тоді як жінка ставить на карту свою долю.
  • Жоден чоловік не погодився б стати жінкою, але всі вони хочуть, щоб жінки були. (1 том, «Друга стать»)
  • Закохана жінка замикається в маленькому світі коханого чоловіка; ревнощі посилюють її самотність і тим самим роблять залежність ще сильнішою.
  • …Все своє життя я побудувала на несприйнятті нудьги. (Анна — прототип С. де Бовуар, роман «Мандарини»).

Твори[ред.ред. код]

  • 1943: Гостя (L'Invitée), роман
  • 1944: Пирр и Сінеас (Pyrrhus and Cineas), есе
  • 1945: Кров інших (Le Sang des autres), роман
  • 1945: Непотрібні рти (Les Bouches inutiles), театральна п'єса
  • 1946: Всі люди смертні (Tous les hommes sont mortels), роман
  • 1947: Моральна двозначність (Pour une morale de l'ambiguïté), есе
  • 1948: Америка день за днем (L'Amérique au jour le jour), оповідання
  • 1949: Друга стать (Le Deuxième Sexe, філософське есе, 2 т.
  • 1954: Мандарини (Les Mandarins), роман
  • 1955: Привілейовані (Privilèges), есе
  • 1957: Довга прогулянка (La Longue Marche), есе
  • 1958: Мемуари добре вихованої дівчини (Воспоминания благовоспитанной девицы, Mémoires d'une jeune fille rangée), автобіографічне оповідання
  • 1960: Сила зрілості (La Force de l'âge), автобіографія
  • 1962: Сила речей (La Force des choses), автобіографія
  • 1964: Дуже легка смерть (Une mort très douce), автобіографічне оповідання про останні дні життя Франсуази де Бовуар, матір С. д Бовуар
  • 1966: Принадливі картинки (Les Belles Images), роман
  • 1967: Зломлена (La Femme rompue), роман
  • 1970: Старість (La Vieillesse), есе
  • 1972: Чи варто спалити де Сада? (Faut-il brûler Sade?), есе
  • 1972: В кінцевому рахунку (Tout compte fait), автобіографічне оповідання
  • 1979: Quand prime le spirituel, роман
  • 1981: Церемонія прощання (La Cérémonie des adieux) — за інтерв'ю з Жан-Полем Сартром: серпень-вересень 1974 року, автобіографічне

Переклади українською[ред.ред. код]

  • Бовуар, Сімона де. Друга стать. Т. 1. — К.: Основи, 1994. — 390 с.
  • Бовуар, Сімона де. Друга стать. Т. 2. — К.: Основи, 1995. — 392 с.

Фільмографія[ред.ред. код]

  • 1995: «Всі люди смертні» (All Men Are Mortal)екранізація однойменного роману С. де Бовуар. Режисер фільму Ейт де Йонг (Ate de Jong), в головних ролях Ірен Жакоб,Стівен Рі.
  • 2006: «Коханці Кафе де Фльор» (Les Amants du Flore), режисер Ілан Дюран Коен, Анна Муглалі (Anna Mouglalis) в ролі Симони де Бовуар.
  • 2006: «Сартр, роки пристрастей» (Sartre, l'âge des passions), фільм Клода Горетта у двох епізодах з Анною Альваро (Anne Alvaro) в ролі Симони де Бовуар.

Пов'язані статті[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]