Сім справ милосердя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Сім справ милосердя»
Michelangelo Caravaggio 029.jpg
«Сім справ милосердя»
Творець: Караваджо
Час створення: 1607
Розміри: 390×260 см
Матеріал: олійні фарби на полотні
Зберігається: церква Піо Монте делла Мізерікордія, Неаполь
Музей: Італія

«Сім спра́в милосе́рдя» — картина художника Мікеланджело да Караваджо. Незвична за ікографією і оцінками.

Історія замови картини[ред.ред. код]

Бурхливий темперамент Караваджо і недобра слава пройдисвіта не відсахнули від художника з важким характером меценатів. В Римі його покровителі — маркіз Вінченцо Джустініані , кардинал дель Монте і вельможна родина Карафа-Колонна. Саме Карафа-Колонна нададуть йому таємний притулок після скоєного вбивства в Римі. А пізніше допоможуть перебратися в Неаполь, далекий від папи римського, готового покарати смертю бандиткуватого майстра за злочин.

В Неаполі Караваджо і отримав замову на вівторний образ за темою " Сім справ милосердя " для церкви Піо Монте делла Мізерікордія. Церкву нещодавно побудували у 1601 році, а пастирі релігійної громади якраз і опікувались справами милосердя.

Сюжет і новації Караваджо[ред.ред. код]

Вівтарний образ був ніби нагадуванням слів з Євангелія від Матвія, де Христос перелічив сім справ милосердя, такі важливі, що вважав їх як справи, зроблені саме для нього.

  • Надати притулок паломнику, що йде до святих місць.
  • Дати води спраглому.
  • Відвідати хворого.
  • Відвідати ув'язненого в тюрмі.
  • Дати милостиню жебраку.
  • Розділити їжу з голодним.
  • Поховати покинутого померлого.

Як пов'язати такі різні справи і вмістити їх к одному полотні, стало справою тільки художника.

Караваджо врятували пережитий відчай в Римі, власне бажання покаятися і стрімкість виконання. Картина була створена лише за три місяці. Він подав сцену в ночі, де метушиться натовп. Той розпадається на окремі групи, що і уособлюють сім справ милосердя. Лицар ріже свій плащ, аби поділитися шматком з жебраком, спраглий жадібно п'є надану воду, римлянка відвідала ув'язненого, пастир тримає смолоскип, висвітлюючи шлях поховальній ході тощо. А зверху на все це пильно вдивляється мадонна з немовлям і благословляє янгол з широко розкинутими руками. Караваджо не звернувся ні до яких інших композицій, а створив власну, хаотичну (за висновками дослідників і бунтівну), одну з самих незвичних. Вона вся була новиною.

«…Ні за які гроші»[ред.ред. код]

Вже за життя майстра почалося нездорове суперництво за право володіти картинами Караваджо. Невизнані церквою образа Караваджо викупали кардинали і меценати. Церковні громади отримували замови продати картини Караваджо за великі гроші. Серед покупців картин Караваджо — художник Рубенс, що придбав полотно " Успіння Богородиці ", коли від полотна відмовилась католицька громада. Знайшлись охочі придбати і вівтарний образ "Сім справ милосердя ", бо полювання за картинами Караваджо стало майже божевільною манією. Тоді комітет церкви Піо Монте делла Мізерікордія в Неаполі і виніс вердикт, що картина Караваджо " не може бути проданою ні за які гроші і повинна завжди належаті лише цій церкві ". Громада знала, яким скарбом вона володіє.

Джерела[ред.ред. код]

  • Махов А. Караваджо. — М.: Молодая гвардия, 2009. — 331 с. — (Жизнь замечательных людей). — 3000 экз. — ISBN 978-5-235-03196-8
  • сборник « Микеланджело да Караваджо. Воспоминания современников. Документы», М., «Искусство», 1975
  • Bernard Berenson, Del Caravaggio, delle sue incongruenze e della sua fama, Firenze, Electa, 1951.
  • Vincenzo Pacelli, Le Sette Opere di Misericordia, Salerno, Cooperativa Editrice, 1984.
  • Maurizio Calvesi[it], Le realtà del Caravaggio, Torino, Einaudi, 1989.
  • Alfredo Ferrara (web), Le Sette Opere di Misericordia, Iride, 2009

Див. також[ред.ред. код]