Сіни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
План хати з Волині кінця XIX ст.

Сі́ни — нежила частина селянських хат і невеликих міських будинків, що з'єднує жиле приміщення з ґанком, рундуком, верандою або ділить будинок, хату на дві половини.[1][2][3]

Сіни слугують для зберігання теплого верхнього одягу, взуття, реманенту. В них можна обтрусити вуличний пил і бруду, сніг у холодну пору року. Також сіни не дають вихолодити (вискрипати) хату. В сучасних оселях ці самі функції виконує передпокій.

Слово відміняється за стилем двоїни сíні, на приклад «у сінях».

Етимологія[ред.ред. код]

Сіни це темна, безвіконна кімната, прихожа. Від слова сінь/сін, грец. σκιά (скіа), грец. σκότος (скотос), що означає тінь, сутінки, мóрок. [4] Звідти ж і осінь. Також покрив, як і пряме так і переносне значення, на приклад сінь лісу і сінь держави; звідти ж і сіно - те що криє землю - і сіяти/засівати/заслоняти. [5]

Спільний корінь з словами сіяє/сяє, від санскр. छाया, Chāyā, Чая: деві бога сонця Сур'я; chāyā - відблиск, тінь. [6]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Шкаруба Л. М., Спанатій Л. С. Російсько-український словник художніх термінів: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. — К.: Каравела, 2004. — 320 с. ISBN 966-8019-23-7
  2. Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К.: Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. ISBN 966-96284-0-7
  3. Сіни у Великому тлумачному словнику сучасної української мови на Lingvo.ua
  4. «Словник застарілих та маловживаних слів». Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2013-02-10. 
  5. Авенарій, В. П. (1867). Бродячі сили. Пошесть. 
  6. «Етимологія онлайн». Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2013-02-10. 

Див. також[ред.ред. код]