Сіньцзян-Уйгурський автономний район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сіньцзян-Уйгурський
автономний район
Уйгурська: شىنجاڭ ئۇيغۇر ئاپتونوم رايون
Китайська:新疆维吾尔自治区
Сіньцзян-Уйгурський автономний район на мапі Китаю
Сіньцзян-Уйгурський автономний район на мапі Китаю
Адміністративний центр Урумчі
Найбільше місто Урумчі
Країна КНР
Округів 14
Офіційна мова Китайська, уйгурська
Населення
 - повне 19,630 млн (24 місце)
 - густота 11,8 чол./км²
Етнікон Уйгури
Площа
 - повна 1,66 млн км²
Висота
 - максимальна 8611 м (K2)
 - мінімальна -154 м (Турфанська улоговина)
ВВП 220 млрд юанів
ІРЛП 0.752
Губернатор Ізмаїл Тілівалді
Секретар КПК Ван Лецюань
Веб-сторінка [1]
ISO 3166-2 CN-65

Сіньцзян-Уйгурський автономний район, скорочено — СУАР (кит. 新疆 维吾尔 自治区 xīn-jiāng wéi-wú-ěr zì-zhì-qū; уйг. شىنجاڭ ئۇيغۇر ئاپتونوم رايونى, Shinjang Uyghur aptonom rayoni, Шинҗаң Уйғур аптоном райони) — автономний район на північному заході КНР. Відомий також як Сіньцзян, Китайський Туркестан або Східний Туркестан. Це найбільший район Китаю, його площа становить приблизно 1/6 території країни.

Географія[ред.ред. код]

СУАР займає серединне розташування в Євразії, його площа становить 1,66 млн км². Китайський Туркестан виходить до державного кордону Китайської Народної Республіки (довжина кордону в межах СУАР становить 5600 км): район межує з Монголією, Росією, Казахстаном, Киргизстаном, Таджикистаном і Афганістаном, а також з північчю індійського штату Джамму й Кашмір, який контролює Пакистан. Район межує з китайськими провінціями Ганьсу, Цінхай і Тибетським автономним районом.

В давнину територією Сіньцзяну проходив Великий Шовковий шлях.

Східний Тянь-Шань (висота — 7000 м) поділяє Сіньцзян-Уйгурський автономний район на дві частини: північну і південну. Північну займає піщано-суглиниста Джунгарська рівнина, південну — безстічна Кашгарська рівнина, у центральній частині якої розташована пустеля Такла-Макан. Тут лежить Турфанська улоговина — найнижча точка Китаю і Центральної Азії (абсолютна глибина — 154 м). Найвища точка — гора К2 (8611 м), висота якої поступається лише висоті Евересту — розташована на кордоні з Кашміром.

Більша частина території Сіньцзяну геологічно молода, сформована внаслідок стику Євразійської плити з Індо-Австралійською, що сформувало Тянь-Шань, Куньлунь і Памір. Тому Сіньцзян — сейсмічно-небезпечна зона. Старіші геологічні утворення розташовані здебільшого на крайній півночі та сході району.

У Сіньцзяні розташована найвіддаленіша від моря точка землі — Євразійський полюс недоступності (46°16′ пн. ш. 86°40′ сх. д. / 46.2800° пн. ш. 86.6700° сх. д. / 46.2800; 86.6700 (Євразійський полюс недоступності)), який перебуває за 2648 км від найближчої берегової лінії.

Основною річкою СУАР є Тарим, тут розташовані витоки Ілі та Іртиша. Основні озера — Лобнор, Баграшкьоль, Ебі-Нур.

Клімат посушливий, різко континентальний, контрастний.

На території району розташовані декілька об'єктів екотуризму, 8 пейзажних районів: Урумчі-Наньшаньський пейзажний район, Тяньчійський пейзажний район, Кам'яний лес в Східно-Джунгарський впадині, Алтайський пейзажний район, Ілійський пейзажний район, Баянгольський пейзажний район, Каши-Хотанський район, Хамійський пейзажний район.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Номер на мапі Назва українською Назва уйгурською Назва китайською Назва на піньінь Примітки
1 Округ Алтай ئالتاي ۋىلايىتى 阿勒泰地区 Ālètài Dìqū входить до складу Ілі-Казахської АО
2 Боро-Тала-Монгольська автономна область بۆرتالا موڭغۇل ئاپتونوم ئوبلاستى 博尔塔拉蒙古自治州 Bó'ěrtǎlā Měnggǔ Zìzhìzhōu
3 Округ Тачен تارباغاتاي ۋىلايىتى 塔城地区 Tǎchéng Dìqū входить до складу Ілі-Казахської АО
4 Міський округ Карамай قاراماي شەھرى 克拉玛依市 Kèlāmǎyī Shì
5 Міський повіт Шіхецзи شىخەنزە شەھرى 石河子市 Shíhézǐ Shì Де-факто знаходиться під управлінням Сіньцзянського корпусу будівництва та продукції
6 Чанцзі-Хуейська автономна автономна обалсть سانجى خۇيزۇ ئاپتونوم ئوبلاستى 昌吉回族自治州 Chāngjí Huízú Zìzhìzhōu
7 Міський повіт Уцзяцюй ئۇجاچۇ شەھرى 五家渠市 Wǔjiāqú Shì Де-факто знаходиться під управлінням Сіньцзянського корпусу будівництва та продукції
8 Міський округ Урумчі ئۈرۈمچى شەھرى 乌鲁木齐市 Wūlǔmùqí Shì
9 Округ Турфан تۇرپان ۋىلايىتى 吐鲁番地区 Tǔlǔfān Dìqū
10 Округ Хамі قۇمۇل ۋىلايىتى 哈密地区 Hāmì Dìqū
11 Ілі-Казахська автономна область ئىلى قازاق ئاپتونوم ئوبلاستى 伊犁哈萨克自治州 Yīlí Hāsàkè Zìzhìzhōu
12 Кизилсу-Киргизький автономна область قىزىلسۇ قىرغىز ئاپتونوم ئوبلاستى 克孜勒苏柯尔克孜自治州 Kèzīlèsū Kē'ěrkèzī Zìzhìzhōu
13 Округ Кашгар قەشقەر ۋىلايىتى 喀什地区 Kāshí Dìqū
14 Міський повіт Тумшук تۇمشۇق شەھرى 图木舒克市 Túmùshūkè Shì Де-факто знаходиться під управлінням Сіньцзянського корпусу будівництва та продукції
15 Округ Аксу ئاقسۇ ۋىلايىتى 阿克苏地区 Ākèsū Dìqū
16 Міський повіт Арал ئارال شەھرى 阿拉尔市 Ālā'ěr Shì Де-факто знаходиться під управлінням Сіньцзянського корпусу будівництва та продукції
17 Округ Хотан خوتەن ۋىلايىتى 和田地区 Hétián Dìqū
18 Баянгол-Монгольська автономна область بايىنغولىن موڭغۇل ئاپتونوم ئوبلاستى 巴音郭楞蒙古自治州 Bāyīnguōlèng Měnggǔ Zìzhìzhōu
Мапа адміністративного поділу СУАР

Сінцзян-Уйгурський автономний район поділено на два міських округи, сім округів і п'ять автономних областей (два з семи округів підпорядковуються Ілі-Казахській автономній області). Округи поділено на 73 повіти, 20 міських повітів і 6 автономних повітів. 4 повітових міста не підпорядковуються жодному округу, а де-факто перебувають під керівництвом Сіньцзянського корпусу будівництва та продукції. Повіти поділяються на 1005 комун.

Населення[ред.ред. код]

Населення — 15156 тис. (1990)

У Сінцзяні мешкають близько 13 етносів, найбільший — уйгури (мусульмани, тюрки; 6 млн.)

Релігія — 50 % мусульман

Влада[ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

Перебуває під владою Китаю з 18 століття; деякі прикордонні ділянки перейшли до Росії 1864 і 1881 рр. Китай ставив питання про їх повернення і вважає 480 км кордону між Сінцзяном і Таджикистаном неправильними.

Ще в середині XX століття переважну більшість жителів становили мусульмани-тюрки, переважно уйгури, а також казахи, монголи, киргизи і таджики. Їхні предки поселилися на території, відомій як Джунгарія і Східний Туркестан, ще в ранньому Середньовіччі.

Протягом майже восьми сторіч (аж до XVIII сторіччя) уйгурська держава неодноразово досягала могутності, справляючи істотний вплив навіть на політику Китаю. До складу Піднебесної територія остаточно увійшла після захоплення цього району військами маньчжурської династії Цин 1759 року (китайська назва «Сіньцзян», означає «Новий кордон»).

В кінці 1955 року було офіційно оголошено про створення Сіньцзян-Уйгурського автономного району у складі Китайської Народної Республіки.

Починаючи з 1950-х років пекінський уряд здійснював політику посиленої «ханізації» віддаленої провінції, тобто переселення туди представників титульної нації. Виникла вона задовго до приходу до влади Мао Цзедуна, її практикували ще імператори династії Мін (1368–1644).

У період так званої «культурної революції» (наприкінці 1960-х рр.), національна автономія фактично перетворилася на фікцію. Посилена колонізація Сіньцзяна китайським населенням, переселення уйгурів, казахів, дунган, монголів та інших некитайських народів Сіньцзяна в його пустельні посушливі райони, що супроводжувалося утиском прав корінного некитайського населення, викликали різку незадоволеність народів Сіньцзяна й загострення національних суперечностей.

Китайська влада постійно відчуває неспокій з приводу місцевого сепаратизму. У Сіньцзян-Уйгурському автономному районі Китаю діє угрупування «Східний Туркестан», яка виступає за створення мусульманської держави на території низки країн. Китайська влада вважає її терористичною організацією, що спирається на підтримку іноземних держав.

Економіка[ред.ред. код]

Виробляють: бавовна, злакові, фрукти в долинах і оазисах

Добувають: уран, вугілля, мідь, олово, нафта

Транспорт[ред.ред. код]

Через СУАР пролягає залізниця ЛаньчжоуУрумчіАлма-Ата, яка з'єднує КНР з Казахстаном на прикордонному переході Дружба (Достик) (Казахстан) — Алашанькоу (КНР).

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

Спорт[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.