Сіпап

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сіпап середини 1990-х років «Sullivan V Plus» (фірма ResMed, Австралія)

Сіпап (від англ. Constant Positive Airway Pressure, CPAP) — індивідуальний медичний апарат для автоматизованого тривалої допоміжної інтраназально вентиляцією легенів постійним позитивним тиском, що застосовується пацієнтом під час нічного сну.

Сіпап-терапія і апарат сіпап були запропоновані в введені в клінічну практику в 1981 у австралійським лікарем професором Коліном Салліваном (англ. Colin Sullivan) для лікування обструктивного апное сну. Також, даний спосіб штучної вентиляції легенів, використовується у складі складніших апаратів штучної вентиляції легенів, з метою запобігання пошкодження легеневої тканини, надлишковим тиском, при тривалій штучної вентиляції.

Сіпап являє собою невеликий компресор, який подає постійний потік повітря під певним тиском у дихальні шляхи через гнучку трубку і герметичну носову маску. Таким чином, він не дає дихальним шляхам змикатися і блокувати надходження повітря (і необхідного організму [кисню]. В результаті виключається ризик раптової смерті від відсутності кисню, а також забезпечується нормальний сон. Пацієнт висипається і на наступний день відчуває себе здоровим. Зникаає ранкова втома, розбитість, сонливість, «неясність» свідомості, важкість у голові. Істотно зменшується ризик автомобільних аварій та інших надзвичайних подій через несподіване засипання.

В даний час сіпап-терапія використовується при лікуванні хропіння, апное сну, артеріальної гіпертонії, дихальної недостатності, серцево-судинних захворювань, денної сонливості, ожиріння, імпотенції, цукрового діабету, безсоння, депресії.

Сіпап «АеРо» фірмы «Істок-Система» (рос. «Исток-Система»), Росія, 2001[1]

Терапія із застосуванням сіпапів триває протягом декількох місяців, а у важких випадках — протягом усього життя. Підбір режимів використання сіпапа (а також вирішення питання про необхідність її застосування) проводиться у час полісомнографія — дослідження сну пацієнта в спеціальній лабораторії. Назальні маски для сіпап-терапії розрізняються за розмірами і характеристиками й також повинні підбиратися лікарем.

Існують різні за функціональністю модифікації сіпапів:

  • Автосіпап (англ. Auto-CPAP) — сіпап з автоматичною настройкою тиску нагнітається повітря, що визначають рівень необхідного тиску, що подають повітряний потік тільки в момент зупинки дихання, поступово збільшуючи його до тих пір, поки не відбудеться вдих;
  • Біпап (від англ. Biphasic Positive Airway Pressure, BPAP, BiPAP) — апарат, який створює на вдиху і видиху пацієнта тиск різного рівня.


В даний час на ринку представлено значну кількість моделей сіпапів (включаючи біпапи, автосіпапи і інші модифікації) великої кількості фірм-виробників: Breas (Швеція), DeVilbiss (США), Fisher & Paykel (США), РесМед (англ. ResMed; Австралія, США), Respironics (США), Tyco Healthcare (Франція), Weinmann (Німеччина), Істок-Система (рос. «Исток-Система»; Росія) та інших.

Сучасні сіпап-апарати спроможні достатньо точно відрізняти центральне апное від обструктвного, завдяки новій технології OOP (визначення піків обструктивного тиску)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Миронов С. П., Романов А. І., Мішулін Л. Є., Трифонов М. М. та ін. Перший російський апарат для лікування зупинки дихання під час сну. Третій науково-технічна конференція «Медико-технічні технології на варті здоров'я». Анталія, Туреччина. Збірник доповідей. — 2001. — С.22. (рос.)

Джерела[ред.ред. код]