Сіра гниль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Botrytis riesling.jpg

Сіра гниль винограду (Botrytis cinerea) — повсюдно розповсюджена хвороба винограду.

Збудник сірої гнилі у винограду[ред.ред. код]

Хвороба викликається недосконалим грибом Botrytis cinerea Pers. За паразитичними властивостями відноситься до фітопатогенних сапрофітів.Міцелій гриба розвивається в широкому діапазоні температур (від 5 до 30°C). Для проростання спор потрібна крапельно-рідка вода. Ягоди інтенсивно загнивають при відносній волозі повітря вище 70 % і температурі 15-25°C, особливо при різких змінах посушливих і дощових періодів, які викликають розтріскування ягід.

Збудник хвороби зимує в вигляді склероціїв, які формуються на опалих рослинних залишках. Восени на опалих заражених ягодах, на відмерлих пагонах з'являються чорні, кулеподібні або довгасті горбки діаметром 2-4 мм. Вони являють собою щільне сплетіння міцелія гриба. Зовнішній шар має темно-буре або чорне забарвлення, а внутрішній — білу. Після зимівлі, весною при температурі 12°C і вище і при наявності великої вологості склероції проростають, утворюючи розгалужені конідієносці з конідієспорами або характерні плодові тіла в формі чашечки діаметром 0,2-0,5 мм. На дні плодового тіла утворюються циліндричні сумки з 8 овальними спорами розміром 9-11х5-6 мкм.

Спори, які утворилися переносяться вітром, і при потраплянні на чутливі органи, проростають. Спори утворюють ростові трубки, які потрапляють в тканини, в який розвивається грибниця.

Симптоми хвороби у винограду[ред.ред. код]

Вражає всі надземні частини виноградних кущів: листки, пагони, суцвіття і ягоди.

В випадку вологої і теплої погоди під час цвітіння винограду гниль сіра розвивається на маточці і тичинках квіток. На вражених квітках з'являється сірий наліт конідіального спороношення гриба, вони засихають і відпадають.

Ягоди вражаються на всіх етапах росту і розвитку, але інтенсивність хвороби збільшується по мірі збільшення їх цукристості. За великої вологості гниль сіра вражає зелені ягоди, які мають невелику кількість цукру. Зелені ягоди частіше вражаються хворобою після розтріскуванні, пошкодженні градом або шкідниками. Вражені ягоди вкриваються сірим нальотом, вони засихають і відпадають.

Під час періоду дозрівання вражені ягоди буріють, вкриваються сірим цвілеподібним нальотом конідіального спороношення гриба, розм'якшуються, целюлозна оболонка відділяється від м'якоті. На смак вони стають кислими, мають неприємний запах цвілі. Урожай винограду, вражений сірою гниллю, непридатний для виготовлення соків. Вина з такого урожаю мають неприємний запах цвілі, дуже нестабільні, піддаються побурінню, швидко прокисають. У червоних сортів руйнуються фарбувальні речовини.

Якщо після зараження зрілих ягід наступає суха і жарка погода, то вражені ягоди стають ізюмом, їх сік набирає специфічні тони, цукристість його збільшується. В цьому випадку сіра гниль розвивається по типу «благородної гнилі». З сусла такого урожаю можна отримати доброякісні вина.

Джерела зараження[ред.ред. код]

Врожай винограду вражається сірою гниллю також під час зберігання і перевезення. За цих умов, через прямий контакт здорових і вражених ягід, а також через активне розповсюдження інфекції за допомогою спор, проходить перезараження грон.

При наявності сприятливих умов температури і вологості хвороба знищує значну частину врожаю. Особливо небезпечні перепади температур, які викликають конденсацію води на ягодах. Краплини її полегшують нове зараження ягід.

При великій вологості сіра гниль може також заражати листки і пагони, які вкриваються сірим нальотом і швидко загнивають. Крім того, хвороба часто вражає дозрілі пагони винограду. Кора таких пагонів стає жовтувато-білою. На ній утворюються склероції гриба. Сіра гниль розвивається також на різних етапах технологічного процеса виробництва виноградних сажанців.

Боротьба з сірою гниллю винограду[ред.ред. код]

Для зменшення втрат урожаю від сірої гнилі виноградники закладують сортами з підвищеною стійкістю.

На них проводять агротехнічні заходи, які забезпечують провітрювання кущів і підвищують їхню стійкість. Своєчасне підв'язування, видалення безплідних пагонів, чеканка суттєво ослаблює розвиток сірої гнилі.

Зменшення доз внесення азотних добрив і збільшення доз фосфорних і калійних добрив сприяє підвищенню стійкості кущів.

Література[ред.ред. код]

  • И. М. Козарь. Справочник по защите винограда от болезней, вредителей и сорняков.- К.: Урожай, 1990.- 112 с.

Посилання[ред.ред. код]