Сірковуглець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сірковуглець
Carbon-disulfide-3D-vdW.png
Систематична назва метандитіон
Інші назви дисульфід карбону, карбон(IV) сульфід
Ідентифікатори
Номер CAS 75-15-0
Властивості
Молярна маса 76,143 г/моль
Зовнішній вигляд безбарвна або жовтувата рідина
Густина 1,2555 г/мл
Тпл -112,1 
Ткип 46 °C
Розчинність (вода) нерозчинний
Розчинність (бензен) розчиняється у великих кількостях
Розчинність (етанол) розчиняється у великих кількостях
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Сірковуглець CS2 — неорганічна сполука Карбону та Сульфуру складу CS2. За звичайних умов являє собою прозору або жовтувату летку рідину з ефірним запахом. Використовується для синтезу штучних волокон, а також в якості розчинника. Сірковуглець є отруйною речовиною.

Фізичні властивості[ред.ред. код]

Температура кипіння - 46,2°C, густина - 1263 кг/м3. Частково розкладається під дією ультрафіолетових променів; продукти розкладу мають надзвичайно неприємний запах. Суміш парів сірковуглецю з повітрям (1,25-50% CS2 по об'єму) спалахує при температурі близько 100°C. Розчиняє жири, масла, смоли, каучуки, сірку, фосфор, йод, нітрат аргентуму. Змішується у будь-яких пропорціях з ефіром, етанолом, хлороформом; мало розчинний у воді.

При довгому зберіганні сірковуглець жовтіє і набуває неприємного запаху.

Хімічні властивості[ред.ред. код]

При нагріванні вище 150 °C сірковуглець розкладається водою:

\mathrm{ CS_2 + 2H_2O \rightarrow CO_2 + 2H_2S}

Під дією сильних окисників він розкладається із виділенням сірки:

\mathrm{ CS_2 \xrightarrow{[o]} CO_2 + S}

Сірковуглець може утворювати аналоги карбонатів — тіокарбонати. Дані солі використовуються у сільському господарстві як засіб проти шкідників.

\mathrm{ CS_2 + K_2S \rightarrow K[CS_3]}

Отримання[ред.ред. код]

Сірковуглець CS2 одержують пропусканням пари сірки крізь шар розжареного вугілля.

Застосування[ред.ред. код]

Основна кількість сірковуглецю йде на отримання віскози, яку використовують для виготовлення одного з видів штучного волокна. Також він застосовується для отримання тетрахлорметану, екстрагування масел та смол. Великі кількості сірковуглецю витрачаються на боротьбу з різними шкідниками сільськогосподарських культур.

Вплив на здоров'я[ред.ред. код]

Сірковуглець є небезпечною речовиною. Зазнати ураження ним можна при контакті через очі, шкіру, дихальні шляхи. Симптомами отруєння є головний біль, безсоння, слабкість, втрата ваги, гастрит, захворювання нирок, дерматит, зниженням репродуктивної здатності.[1]

Зазвичай зона захворювань, спричинених дією сірковуглецю, розташовується довкола підприємств з виробництва штучних волокон, на яких сірковуглець використовується.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Аміак Це незавершена стаття про неорганічну сполуку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.