Сісак
| Сісак хорв. Sisak |
||||
|---|---|---|---|---|
|
|
||||
| Основні дані | ||||
| Країна | ||||
| Регіон | Сісацько-Мославінська жупанія | |||
| Населення | 36785 (2005) | |||
| Площа міста | 422 км² | |||
| Поштові індекси | 44000 | |||
| Телефонний код | 385 44 | |||
| Географічні координати | 45°29′16″ пн. ш. 16°22′27″ сх. д. / 45.48778° пн. ш. 16.37417° сх. д.Координати: 45°29′16″ пн. ш. 16°22′27″ сх. д. / 45.48778° пн. ш. 16.37417° сх. д. | |||
| Міська влада | ||||
| Веб-сторінка | /http:// www.sisak.hr / | |||
| Мер міста | Дінко Пінтарич | |||
|
|
||||
Сі́сак (хорв. Sisak, нім. Sissek, угор. Sziszek, італ. Siscia) — місто в центральній частині Хорватії.
Розташований за 57 км на південний схід від столиці країни — Загреба на місці злиття річок Одра, Купа та Сава.
Населення 36 785 осіб (2001). Сісак — адміністративний центр жупанії Сісак-Мославіна.
Зміст |
Загальні відомості[ред.]
Місто лежить на автотрасі Загреб — Сісак — Петріня і на залізниці Загреб — Сісак — Суня. Зв'язане регулярним автобусним і залізничним сполученням з найбільшими містами Хорватії.
Сісак — один з найбільших у Хорватії річкових портів, починаючи від нього Сава стає судноплавною, і кораблі по ній досягають Дунаю.
У місті розташовано підприємства металургії, легкої, харчової та хімічної промисловості, суднобудування.
Сісак — місто-курорт з великою кількістю мінеральних джерел з температурою від 42 до 54 °C. Неподалік від міста вздовж лівого берега річки Сава розташовується природний парк Лоньско поле (Lonjsko polje).
Історія[ред.]
Історія міста налічує близько 2 500 років. В часи Римської імперії місто, що йменувалося Сісція і розташовувалось у стратегічному місці злиття трьох річок, швидко розвивалося і досягло статусу столиці провінції Паннонія — Савія. Тут у 303 р. було замордовано римлянами під час гонінь на християн св. Квіріній, який зараз є покровителем міста.
Після падіння Імперії місто багаторазово розорялося гуннами, аварами та слов'янами. У IX сторіччі слов'яни закріпились на території вздовж Сави і асимілювали неслов'янске населення. Відтоді місто належить місцевим князям, а потому — угорсько-хорватському королівству.
У XVI столітті місто пережило турецьке нашестя, для захисту від турків було збудовано могутні укріплення. Сісак увійшов у історію, коли в 1593 р. в битві при Сісаку військо Священної Римської імперії розбило турецьку армію, що стало першою значною перемогою над турками в період завоювання ними Балкан. Це призвело до потрапляння посавинського краю під уплив Габсбургів.
Після Першої світової війни разом зі всією Хорватією Сісак став частиною Королівства сербів, хорватів і словенців, пізніше Королівства Югославія.
Впродовж Другої світової війни в околицях міста активно діяли антифашистські партизанські загони, в той самий час у самому місті усташами було обладнано концтабір, який був частиною Ясеновацького табору, де усташі знищували сербів, циганів і євреїв.
Після розпаду Югославії в 1991 р. місто стало частиною незалежної Хорватії. У війні, що розпочалася за цим, Сісак постраждав від сербських бомбардувань, після припинення бойових дій пошкоджені та зруйновані будівлі було відбудовано.
Визначні місця[ред.]
- Трикутна Фортеця XVI століття в межиріччі Купи і Сави.
- Палаци Малі Каптол (Mali Kaptol) в стилі бароко, Велікі Каптол (Veliki Kaptol) в стилі класицизму.
- Старий міст над Купою.
- Кафедральний Собор св. Хреста.
- Руїни римського міста Сісція.
Міста-побратими[ред.]
Болгарія, Габрово[1]
Чехія, Їглава
Польща, Лешно
Німеччина, Ремхінґен
Угорщина, Сомбатхей
Німеччина, Гайденгайм-на-Бренці
Примітки[ред.]
- ↑ «Громада Габрово. Міста-побратими» (bg). Процитовано 03.06.2009.
Посилання[ред.]

