Сістан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сіста́н (перс. سیستان‎), раніше Сакастан (буквальний переклад: країна саків) — географічна область на південному сході Ірану та південному заході Афганістану.

Західний Сістан є частиною іранської провінції Сістан і Белуджистан, натомість східний — афганської провінції Німроз.

Історія[ред.ред. код]

Руїни фортеці в Насретабаді, Сістан

У першій половині I тисячоліття до н. е. регіон входив до складу Мідійської держави, після чого був включений до складу Ахеменідської держави.

У IV столітті до н. е. Сістан був завойований Александром Македонським, який заснував тут місто Александрія в Арахозії, (сучасний Кандагар).

З приходом саків наприкінці II століття до н. е. назва Сакистан поступово поширюється на Дрангіану (грец. Δραγγιανή, в античних та іранських джерелах також Заранг) — давньоіранську область у басейні озера Хамун та низов'ях річки Гільменд (у сусідніх районах сучасного Ірану й Афганістану), за часів Ахеменідів та в елліністичний період — одну з основних східноіранських областей.

По смерті Александра регіон послідовно переходив до Селевкідів та Маур'їв у 305 році до н. е. Згодом регіон входив до складу Греко-Бактрійського царства (з 180 року до н. е.).

У середині I століття до н. е. Сістан заселили племена саків. Останніх приблизно у 100 році до н. е. підкорила Парфія, у 20 році — Кушанська держава, потім Сасандіська держава. У 640 році Сістан захопили араби.

З 861 до 1003 року Сістаном керували Саффариди.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Найбільші археологічні розкопки розташовані на острові, оточеному водами озера Хамун, який у період розквіту зороастризму слугував одним з основних паломницьких напрямків.

Посилання[ред.ред. код]