Січ

Січ — адміністративний і військовий центр запорозького козацтва.

Вищим органом влади на Січі була рада, право участі в якій мали всі без винятку козаки. Інколи ради проводилися і на репрезентативній основі. Зібрання козаків з їхньої власної ініціативи називалося чорною радою. До компетенції ради входили всі найважливіші справи козацького товариства. Виконавча влада належала кошовому отаману. Його помічниками були суддя, осавул, писар, курінні отамани. Для організації військового походу серед старшини обирався гетьман.

Запорізька Січ

Детальніше у статті Запорізька Січ

Першою Січчю вважається Хортицька Січ (1552—1558).

Різноманітні обставини змушували козаків змінювати місце розташування Січі. Їх налічувалося 7:

• Томаківська (до 1593)
• Базавлуцька (1593—1638)
• Микитинська (1638—1652)
• Чортомлицька (1652—1709)
• Кам'янська (1709—1711)
• Олешківська (1711—1734)
• Нова Січ (1734—1775)

Остання стала центром Вольностей Війська Запорозького Низового — території південноукраїнських земель, освоєних козацтвом до загарбання їх російським урядом у другій половині XVIII ст.

Частина козаків після 1775 року перебрались за Дунай де заснували Задунайську Січ (1775—1828).

Традиції Запорозької Січі не зникли після її останнього зруйнування російськими військами в 1775 році і в Російській імперії. Вони проявилися в житті козацької громади Чорноморського козацького війська, Бузького козацького війська та на Кубані.

Література

• Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.