Сіяк Микола Михайлович
| Микола Михайлович Сіяк | |
|---|---|
 Сотник | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
1872 с. Зушиці, тепер Городоцького району, Львівська область |
| Смерть |
3 листопада 1937 Сандармох, Карелія, тепер РФ |
| Поховання | Сандармох |
| Громадянство |
 ЗУНР |
| Військова служба | |
| Приналежність |
ЗУНР |
| Війни / битви | Українсько-польська війна |
Мико́ла Миха́йлович Сія́к (1872 с. Зушиці, тепер Городоцького району, Львівська область — 3 листопада 1937, Сандармох) — офіцер Української Галицької Армії, педагог.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в Галичині 1872 року в с. Зушиці Львівського повіту (Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина, тепер Городоцького району, Львівська область, Україна). Син вчителя Михайла Сіяка, що вийшов на емеритуру (пенсію) як директор школи ім. Бориса Грінченка у Львові[1]. Брат Сіяків Івана, Остапа.
Був офіцером австрійської та Української Галицької армій (зокрема, мав ранг сотника, служив у складі Тернопільської окружної військової команди[2]). Згодом у лавах РСЧА (1920—1921). Здобув вищу юридичну освіту.
Був членом КП(б)У. Працював заввідділу Наркомюсту УСРР (1921–1922), був аспірантом (1926–1930), викладач німецької мови в Інституті комуністичної освіти (Харків), мав посаду доцента. Перед арештом проживав за адресою: м. Харків, вул. Римарська, буд. 19, кв. 30.
Заарештований: 31 грудня 1932 р. у справі «Української військової організації». Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 23 вересня 1933 р. засуджений за ст. 54-11 КК УСРР на 10 років виправно-трудових таборів.
Відбував покарання у Соловках (спецізолятор). Особливою трійкою УНКВД ЛО 9 жовтня 1937 р. засуджений до найвищої кари.
Розстріляний: 3 листопада 1937 р. в Карелії (Сандармох). Реабілітований: прокуратурою Харківської області (10.05.1989); прокуратурою Архангельської області РРФСР (17.07.1989).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Шаблій О. Володимир Кубійович: енциклопедія життя і творення. — Париж—Львів : Фенікс, 1996. — іл. — С. 183. — ISBN 5-87332-047-0.
- ↑ Литвин М. (м. Львів). Тернопільська окружна військова команда // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 417. — ISBN 978-966-528-279-2.
Джерела[ред. | ред. код]
- Остання адреса: Розстріли соловецьких в'язнів з України у 1937—1938 роках: В 2 т. — 2-е вид., доопрац. і доп. — К. : Сфера, 2003.
- Шевченко С. В. Імперія терору. — К.: Фенікс, 2021. — С. 321.
- Список розстріляних у Сандармосі українців і вихідців з України