Сіґеміцу Мамору

Сіґеміцу Мамору
重光 葵
Сіґеміцу Мамору у грудні 1956 року
Період	Тайсьо, Сьова
Народився	29 липня 1887 (Бунґо, префектура Ойта)
Помер	26 лютого 1957 (Юґавара, префектура Канаґава)
Посади	Міністр закордонних справ Японії

Сіґеміцу Мамору (яп. 重光 葵, しげみつ まもる) — японський дипломат, міністр закордонних справ Японії під час Другої світової війни.

Біографія

Сіґеміцу Мамору народився у місті Бунґо (тоді селище Міє) префектури Ойта, Японія. У 1907 році закінчив юридичний факультет Токійського університету. У 1919 році був членом японської делегації на Паризькій мирній конференції, працював на посаді японського консула у Портленді, США.

1931—1932 роках працював у Китаї. 29 квітня 1932 року у Шанхай через вибух, влаштований корейським націоналістом Йон Бонг Гілом, втратив ногу.

З 1933 по 1936 рік — заступник міністра закордонних справ Японії. У 1936 році був призначений послом у СРСР, у 1938—1941 роках працював послом у Великобританії. У червні 1941 року повернувся до Японії.

9 грудня 1941 року, через два дні після нападу на Перл-Харбор, був призначений послом до маріонеткового про-японського режиму Ван Цзінвея.

20 квітня 1943 року зайняв посаду міністра закордонних справ Японії замість Тані Масаюкі. 2 вересня 1945 року на борту лінкора Міссурі разом з генералом Умедзу Йосідзіро підписав Акт про капітуляцію Японії.

Пізніше був визнаний Міжнародним військовим трибуналом для Далекого Сходу, як один з японських військових злочинців і 12 листопада 1948 року засуджений до семи років тюремного ув'язнення. Однак, провівши у в'язниці 4 роки і 7 місяців, у листопаді 1950 року був звільнений.

У 1954—1956 роках займав посаду міністра закордонних справ. 18 грудня 1956 року, коли Японія стала 80-тим членом ООН, саме він представляв її на Генеральній Асамблеї.

26 січня 1957 року, у віці 69 років, помер від інфаркту.

Література

• (англ.) Mamoru Shigemitsu Japan and Her Destiny: My Struggle for Peace. — Нью Йорк: Dutton, 1958. — 392 с.