С-клітина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мікрофотознімок С-клітин, з якого походить медулярна карцинома з накопиченнями амілоїду (в лівій частині знімку). Нормальна тканина щитоподібної залози розташована праворуч (фолікулярні клітини). Фарбування Г-Е.

С-клітина (парафолікулярна клітина) — клітина щитоподібної залози, основна функція якої полягає в секреції гормону кальцитоніну, що бере участь у регуляції кальцієвого обміну, та є антагоністом паратгормону.[1][2] С-клітини продукують, в незначній кількості, також і інші пептиди зокрема гастрин-рилізинг-фактор і соматостатин, серотонін.

Цитологія[ред.ред. код]

С-клітини становлять близько 10% серед інших клітин щитоподібної залози та розташовані переважно в ділянках верхніх полюсів долей щитоподібної залози. На відміну від А- та В-тиреоцитів, що походять з ендодерми 3 зябрової дуги, С-клітини мають нейроектодермальне походження. У зв'язку з цим вони характеризуються більшими, ніж фолікулярні клітини, розмірами, світлою цитоплазмою і позитивною імуноцитохімічною реакцією на кальцитонін, соматостатин і гастрин-рилізинг-фактор. Ультраструктурна організація С-клітин також має характерні риси. У їхній цитоплазмі розташовані осміофільні гранули, що містять кальцитонін та частково серотонін.

Особливості С-клітин у людини[ред.ред. код]

У безхребетних і нижчих хребетних клітини, що синтезують кальцитонін, об'єднані в спеціалізовані органи — ультимобронхіальні тільця. Останні просторово відокремлені від щитоподібної залози і, на відміну від неї, беруть участь у регуляції мінерального обміну. Незважаючи, що у вищих хребетних С-клітини «вкраплені» у тканину щитоподібної залози, ці клітини не належать до тиреоїдної паренхіми, а входять до складу нейроендокринної системи.

Клінічне значення[ред.ред. код]

З С-клітин походить медулярний рак щитоподібної залози, що характеризується надзвичайно агресивним фенотипом. Горомон, що секретують С-клітини, кальцитонін, — є достовірним діагностичним маркером медулярної карциноми.[3]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Тонковид О.А., Коваленко А.Є. (2007). «Медулярний рак щитоподібної залози: клініка, діагностика, лікування, прогноз (огляд літератури та власні дослідження).». Ендокринологія 12 (1). с. 136–150. 
  2. Atlas of functional histology (English). Uk: Mosby. 2000. с. 309. ISBN 0-7234-3072-1. 
  3. Мішалов В.Г., Дінець А.В. (2014). «Медулярний рак щитоподібної залози». Хірургія дитячого віку 3–4 (44-45). с. 108–113.