ТГМ3

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
ТГМ3
DieselLoco tgm3.jpg
ТГМ3-021 в музеї Варшавского вокзалу
Основні дані
Роки будування 1959-1967
Країна будування СРСР
Завод Людинівский
Країни експлуатації СРСР СРСР
Ширина колії 1520 мм
Рід служби маневровий
Технічні дані
Конструкційна швидкість 60 км/год
Осьова формула 2О−2О
Зчіпна вага 68 т
Тип передачі гідромеханічна
Діаметр коліс 1050 мм


ТГМ3 — серійний радянський маневровий тепловоз з гідромеханічною передачею.

Історія[ред.ред. код]

Після передачі випуску тепловозів ТГМ2 на Людинівський тепловозобудівний завод проект тепловоза зазнав значної переробки та після побудови трьох ТГМ2 завод перейшов на випуск нової серії, яка отримала найменування ТГМ3. Перші п'ять тепловозів ТГМ3 були випущені заводом в 1959 році.

З 1961 року паралельно був налагоджений випуск модифікації під назвою ТГМ3А , основною відмінністю якої було використання гідропередачі Калузького машинобудівного заводу замість гідропередачі Ворошиловградського заводу, яка використовувалася на тепловозах ТГМ3. Раніше ця передача використовувалася на магістральних тепловозах ТГ102рк.

З 1966 року будувалася ще одна модифікація серії — ТГМ3Б, вона відрізнялася використанням гідропередачі без гідромуфт.

Також в процесі випуску були побудовані два дослідних тепловоза - ТГМ3М (модифікація ТГМ3 з іншим гідротрансформатором та іншими змінами) і ТГМ3О (інше найменування - ТГС, тепловоз з гідростатичною передачею).

Польський SM15-22

Всього за період з 1959 по 1977 роки було випущено трохи менше 4 тисяч локомотивів ТГМ3 і його модифікацій. 1200 з них працювало на залізницях МШС. 75 тепловозів пішли на експорт в Болгарію, Іран, Туреччину, Єгипет і КНР.

В Польщі за радянською документації з 1963 по 1966 роки випускалася своя версія тепловоза, вонапозначалася SM15.

Конструкція[ред.ред. код]

Кузов і двовісні візки були розроблені спеціально для цієї серії тепловозів. Частина елементів конструкції візків були вже випробувані на тепловозах ТЕ3 .

Електрична схема ланцюгів управління передбачала можливість роботи за системою багатьох одиниць.

Дизель — М751. Загальна схема передачі аналогічна тепловозу ТГМ2 . На дослідних ТГМ3М, а також на ряді наступних серійних ТГМ3, застосовувався дизель М753 без обладнання для повітряного пуску. На кількох тепловозах серії ТГМ3А встановлювалися дизелі М773 з газотурбінним наддувом. При ремонті тепловозів деякі підприємства встановлювали на них дизель 1Д12-400 потужністю 400 к.с., який використовували на тепловозах серії ТГМ1.

На дослідному ТГМ3Б-2000 використали пневмопідвішування замість ресорного.

Джерела[ред.ред. код]

  • Раков В. А. Тепловозы серий ТГМ2, ТГМ3 и их разновидности // Локомотивы отечественных железных дорог 1956 - 1975. — М.: Транспорт, 1999. — С. 360 - 366. — ISBN 5-277-02012-8(рос.)

Посилання[ред.ред. код]