Табгачі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Табгачі — один із кланів сяньбінців, що мешкали на території Маньчжурії, Внутрішньої Монголії та Східної Монголії. Китайською мовою табгачів називали тоба (кит. 拓拔) — ті, що заплітають коси.

Табгачі заснували державу Дай періоду шістнадцяти держав, що існувала у проміжку між 310 та 376 роками. Пізніше вони розширили свої володіння на весь північний Китай, утворивши державу Північна Вей, що існувала з 376 року по 536 рік. У її складі табгачі поступово окитаїлися.