Тадеуш Ружевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тадеуш Ружевич
Tadeusz Różewicz
Różewicz cropped.JPG
Тадеуш Ружевич
При народженні: Tadeusz Różewicz
Дата народження: 9 жовтня 1921(1921-10-09) (92 роки)
Місце народження: Радомсько, Польща
Національність: поляк
Громадянство: Польща Польща
Мова творів: польська мова
Рід діяльності: письменник
Жанр: поезія, драма

Таде́уш Руже́вич (пол. Tadeusz Różewicz); 9 жовтня 1921, Радомсько) — польський поет, письменник і драматург. Один з найвідоміших у світі сучасних польських письменників. Він лауреат численних премій, почесний доктор кількох університетів Польщі [1]. Член академій мистецтв Німеччини (член Баварської Академії мистецтв (1981), член Берлінської академії мистецтв (1987).

« «Найвидатніший поет епохи заглади — ідеологічної та системи цінностей, який редукує образ світу до індивідуального образу особистості»  »

[2].

Мартін Ешлін у книзі «Театр абсурду» поряд з Славомиром Мрожеком та Тадеушем Кантором зараховує Ружевича до представників театру абсурду. Як представник «покоління Колумбів», Ружевич-поет відомий своєю «оголеною», аскетичною лірикою.

Біографія[ред.ред. код]

Батьки Тадеуша Ружевича (Владислав Ружевич і Марія Стефанія Гельбард) переїхали в Радомсько відразу ж після Першої світової війни.

Тадеуш Ружевич народився 9 жовтня 1921 року в місті Радомсько. Тадеуш був другим сином у сім'ї. Старшим братом був Януш, що згодом став поетом, молодшим — Станіслав, згодом кінорежисер та сценарист.

Старший брат був першим наставником Тадеуша. Він публікував свої перші вірші в газетах, листувався з Юзефом Чехович та Казимиром Вежінським, а також став переможцем поетичного конкурсу журналу Польска збройна.

Тадеуш Ружевич почав друкуватися з сімнадцяти років. У роки Другої світової війни разом зі своїм братом Янушем брав участь у партизанському русі в складі Армії Крайової. Під час війни нелегально видана його перша книга «Лісове відлуння». Брат був страчений гестапо в 1944 році.

Після закінчення війни, в 1945 року, отримавши атестат про закінчення школи, Ружевич вступає до Ягеллонського університету в Кракові, де протягом чотирьох років вивчає історію мистецтв.

У 1945—1946 роках Ружевич різко і безповоротно пішов «від себе вчорашнього», позбувся всіх політичних ілюзій, пов'язаних з довоєнною Польщею. Досвід Другої світової війни залишив незгладимий слід на всій його творчості і знайшли відображення в його творах як тема кризи комунікації. В 1947 році виходить його перша поетична збірка «Занепокоєння».

До часу свого дебюту як драматурга в 1960 році Ружевич вже був визнаним поетом, автором дванадцяти віршованих збірок. З тих пір письменник створив понад півтора десятка п'єс, що стало успішним продовженням його поетичної та прозової творчості. У драматургії Ружевич створює п'єси без дії, в якості героя виступає звичайна людина. Ружевич-драматург створює новий, відмінний від попередників «драматургічний алфавіт»:

Я знав, що <...> повинен відбутися big bang, великий вибух. <...> Я знав, що в результаті нічого не зроблю, поки не порозкидаю вусебіч усі ці старі іграшки, кубики, не викину їх і не намагатимуся скласти з них щось абсолютно нове ціле. Саме це я усвідомив при роботі над «Картотекоюи». А також усвідомлював імовірність повної поразки. [3]

У 1968 році в зв'язку зі своєю літературною діяльністю Ружевич переїжджає до Вроцлава, де живе і сьогодні.

У 2003 році у Польщі почало виходити багатотомне зібрання творів Тадеуша Ружевича [4]. Różewicz T. Utwory zebrane. W 12 T. (Proza (T. I—III). Dramat (T. IV—VI). Poezja (T. VII—X). Matka odchodzi (T. XI). Nasz starszy brat (T. XII). Wrocław. 2003—2006. [5]

Бібліографія[ред.ред. код]

Вірш Тадеуша Ружевича на стіні в Лейдені

Поезія[ред.ред. код]

Основні збірки, видані в Польщі:

  • Відлуння лісів (пол. Echa leśne); 1944; збірник, різні жанри)
  • Занепокоєння (пол. Niepokój); 1947)
  • Червона рукавичка (пол. Czerwona rękawiczka); 1948)
  • П'ять поем (пол. Pięć poematów); 1950)
  • Час, який йде (пол. Czas, który idzie); 1951)
  • Вірші й картини (пол. Wiersze i obrazy); 1952)
  • Рівнина (пол. Równina); 1954)
  • Срібний колос (пол. Srebrny kłos; 1955)
  • Відкрита поема (пол. Poemat otwarty); 1956)
  • Вибрана поезія (пол. Poezje zebrane; 1957)
  • Форми (пол. Formy); 1958)
  • Розмова з принцом (пол. Rozmowa z księciem); 1960)
  • Ніщо в плащі Просперо (пол. Nic w płaszczu Prospera; 1963)
  • Занепокоєння. Вибране 1945—1961 (пол. Wybór wierszy); 1963)
  • Особа (пол. Twarz); 1964)
  • Третя особа (пол. Twarz trzecia); 1968)
  • Regio (1969)
  • Відлуння лісів (1985; перевидання збірки 1944)
  • Поезія. Т. 1-2 (пол. Poezje); 1988)
  • Рельєф (lang-pl|Płaskorzeźba); 1991)
  • Завжди фрагмент (пол. Zawsze fragment); 1996)
  • Завжди фрагмент. Recycling (пол. Zawsze fragment. Recycling); 1998)
  • Ножик професора (пол. Nożyk profesora); 2001)
  • Сіра сфера (пол. Szara strefa); 2002)
  • Вихід (пол. Wyjście); 2004)
  • Посмішки (пол. Uśmiechy); 2005)
  • Купи кота в мішку (work in progress) (пол. Kup kota w worku (work in progress)); 2008)

Проза[ред.ред. код]

  • У ложці води (пол. W łyżce wody); 1946)
  • Листівки з Угорщини (пол. Kartki z Węgier); 1953)
  • Опале листя з дерев (пол. Opadły liście z drzew); 1955
  • Посмішки (пол. Uśmiechy); 1955)
  • Перерваний іспит (пол. Przerwany egzamin); (1965)
  • Екскурсія в музей (пол. Wycieczka do muzeum); 1966)
  • Смерть в старих декораціях (пол. Śmierć w starych dekoracjach); 1970)
  • Підготовка до авторського вечора (пол. Przygotowanie do wieczoru autorskiego); 1971)
  • Душенька (поема в прозі) (пол. Duszyczka); 1977)
  • Спроба реконструкції (пол. Próba rekonstrukcji); 1979)
  • Проза. Т. 1-2 (пол. Proza); 1991)
  • Наш старший брат (пол. Nasz starszy brat); 1992)
  • Мати йде (пол. Matka otchodzi); 1999)

Драматургія[ред.ред. код]

  • Картотека (Kartoteka; 1960)
  • Група Лаокоона (Grupa Laokoona;1961)
  • Свідки або наша мала стабілізація (пол. Świadkowie albo nasza mała stabilizacja; 1962)
  • Перерваний акт (Akt przerywany;1964)
  • Смішний дідок (Śmieszny staruszek;1964)
  • Вийшов з дому ( Wyszedł z domu;1964)
  • Спагеті і меч (Spagetti i miecz;1964)
  • Моя донечка (сценарій) (Moja córeczka (scenariusz filmowy);1966)
  • Стара дама висиджує (Stara kobieta wysiaduje;1966)
  • Природний приріст (Przyrost naturalny;1968)
  • Театр непослідовності (Teatr niekonsekwencji;1970)
  • П'ять п'єс. (Райський садок та інші) (Pięć sztuk;1970)
  • Похорон по-польськи (Pogrzeb po polsku;1971)
  • Рачки (Na czworakach;1971)
  • Непорочний Мар'яж (Białe małżeństwo;1974)
  • Голодний іде геть (Odejście Głodomora;1976)
  • Do piachu …;1979)
  • Театр. Т. 1-2 (Teatr;1988)
  • Мишоловка (Pułapka;1989)
  • Розкидана картотека (Kartoteka rorzucona;1994)

Нагороди, премії, почесні звання[ред.ред. код]

  1. 1955 — державна нагорода II ступеня за збірку «Рівнина» [6]
  2. 1959 — літературна нагорода міста Краків
  3. 1962 — нагорода міністра культури і мистецтва I ступеня
  4. 1966 — премія Фонду Южиковського
  5. 1966 — державна нагорода I ступеня за творчі досягнення
  6. 1970 — премія літературного журналу «Одра»
  7. 1971 — премія визнання молодими поетами в журналі «Поезія»
  8. 1981 — державна нагорода Австрії за внесок у європейську літературу
  9. 1981 — член Баварської Академії мистецтв
  10. 1987 — член Берлінської академії мистецтв
  11. 1991 — звання почесного доктора Вроцлавського університету
  12. 1994 — звання «Почесний житель міста Вроцлава»
  13. 1994 — німецька премія Сілезії в галузі культури
  14. 1997 — премія Польського ПЕН-клубу імені Яна Парандовського
  15. 1998 — лауреат премії міст-побратимів Торуня та Геттінгена ім. Самюеля Богуслава Лінди.
  16. 1999 — Вища нагорода Фонду культури [7]
  17. 1999 — звання почесного доктора Опольський Університет
  18. 1999 — звання почесного доктора Сілезького університету в Катовіце
  19. 1999 — нагорода польського журналу в Парижі «Культура» ім. Зигмунта Герца. [8]
  20. 1999 — нагорода Літературний лавр Сілезії за книгу «Мати йде», визнається читачами Сілезької бібліотеки в Катовіце
  21. 2000 — звання почесного доктора Ягеллонського університету
  22. 2000 — Премія Ніка за книгу «Мати йде»
  23. 2001 — звання почесного доктора Варшавського університету
  24. 2003 — міжнародна премія Лібрекс Монтале
  25. 2004 — премія «Золота куля»
  26. 2006 — звання почесного доктора Гданський університет
  27. 2006 — премія Польського фонду культури та банку Міленіум «Золотий жезл». [9]
  28. 2007 — звання почесного доктора Академії мистецтв у Вроцлаві

Українські переклади[ред.ред. код]

Твори Ружевича українською перекладали Григорій Кочур, Юрій Щербак, Дмитро Павличко, Ярина Сенчишин, Станіслав Шевченко, Остап Сливинський, Анатолій Глущак, Василь Білоцерківський

Ружевич Т. Смерть у старих декораціях / Пер. з польської Ярина Сенчишин. - Львів: Літопис, 2007. - 148 с.

Див. Тадеуш Ружевич // «Польський літературний вітраж», переклади Анатолія Глущака, Одеса: Маяк, 2007, с. 45-59.

Див. Тадеуш Ружевич // "Тому що вони сущі", переклади Станіслава Шевченка та ін., Львів: Каменяр, 2005, с. 79-89.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Вроцлавського університету (1991), Опольський Університет (1999), Сілезького університету в Катовіце (1999), Варшавського університету (2001), Гданського університету (2006 )
  2. "Словник польських письменників", Краків, 2003. Цитата наводиться за виданням: Тадеуш Ружевич // «Польський літературний вітраж», переклади Анатолія Глущака, Одеса: Маяк, 2007, с. 45
  3. Braun K., Rόżewicz T. Języki teatru. Wrocław. 1989.
  4. http://www.br.minsk.by/index.php?article=25790
  5. http://www.wd.wroc.pl/index.php?id=10
  6. Drewnowski T. Kalendarz życia, twórczości i recepcji / / Drewnowski T. Walka o oddech / Bio-poetyka. O pisarstwie Różewicza. Kraków. 2002. S.322-343.
  7. http://www.fundacjakultury.pl/20, Nagroda_Wielka_Fundacji_Kultury_.htm, http://portalwiedzy.onet.pl/123432,,,, nagrody_fundacji_kultury, haslo.html
  8. http:/ / www.forumakad.pl/forumksiazki/2001/23/index.html
  9. http://www.millenet.pl/centrum_prasowe/programy_sponsorskie/zlote_berlo/; jsessionid = 1UWWJSVTAPCKJLARQ33CFEQ? _a = 38755

Посилання[ред.ред. код]