Тайм-чартер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Тайм-ча́ртер (англ. Time charter) — в торговому мореплаванні угода фрахту судна з екіпажем на певний час.

Основні права і обов'язки сторін[ред.ред. код]

За угодою тайм-чартера судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати фрахтувальнику судно і послуги членів екіпажу судна в користування на певний термін для перевезень вантажів, пасажирів або для інших цілей торгового мореплавання.

Таким чином, судновласник приймає на себе всі витрати за утриманням екіпажу і оплачує всі постійні витрати по спільному володінню: страхову премію по страхуванню каско, відсотки по заставі, амортизаційні витрати тощо

Фрахтувальник, набуваючи права розпоряджатися судном на свій розсуд на умовах, визначених в чартері, приймає на себе змінні витрати по спільному володінню: вартість палива, мастила, води, навігаційні витрати і т. д.

Умови тайм-чартера відносять на фрахтувальника більший в порівнянні з рейсовим чартером обсяг відповідальності й відповідних витрат.

Разом з тим вони дають йому і більше можливостей — право розпоряджатися судном на певних умовах, здавати його в суборенду, відфрахтувати судно на умовах рейсового чартеру і т. д.

Література[ред.ред. код]

Забелін В. Г. Фрахтові операції в зовнішній торгівлі. — М.: РосКонсульт, 2000. — 256 с.