Тайсон Ф'юрі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тайсон Ф'юрі (англ. Tyson Luke Fury) Boxing pictogram.svg
зображення
Загальна інформація
Громадянство Велика Британія і Ірландія.
Дата народження 12 серпня 1988(1988-08-12) (26 років)
Місце народження Манчестер
Вагова категорія Важка (англ. heavyweight) (більше 90,892 кг)
Стійка Правша
Зріст 206 см
Розмах рук 216 см
Стиль ортодокс
Рейтинги
Позиція за WBC: 6[1][2]
Позиція за IBF: 2[3]
Професіональна кар'єра
Останній бій 23 липня 2011
Боїв 15
Перемог 15
Перемог нокаутом 10
Поразок 0
Не відбулося 0
Аматорська кар'єра
Боїв 34
Перемог 30
Нокаутів 26
Поразок 4

Тайсон Ф'юрі (англ. Tyson Fury; * 1 червня 1988, Вілмслов, Чешир, Велика Британія) — англійський боксер-професіонал, виступає у важкій ваговій категорії. Чемпіон Великої Британії за версією ABA 2008 року, чемпіон Великої Британії та Британської Співдружності за версією BBBofC 2011 року.

Біографія[ред.ред. код]

Тайсон Люк Ф'юрі народився 1 червня 1988 року в місті Вілмслов, графство Чешир, Велика Британія у родині нащадків ірландських «мандрівників». Тайсон народився на сім тижнів раніше терміну та важив усього 1 фунт (450 грам). Лікарі побоювалися що Тайсон може не вижити. Джон «Циган» Ф'юрі[4] займався боксом і був великим шанувальником Майка Тайсона, тому він назвав сина на честь знаменитого американського боксера. Завдяки батькові Тайсон почав займатися боксом. Дядько Тайсона, Г'ю Ф'юрі[5] є його тренером. Після відмови Ф'юрі від зустрічі з Прайсом 2011 року, Г'ю перестав працювати з Тайсоном, мотивуючи це неготовністю підопічного до боїв вищого рівня[6], але через кілька місяців помирився з племінником та знову став його головним тренером[7][8][9].

Сім'я[ред.ред. код]

  • Одружений. дружина Періс, дочка Венесуела[10].
  • Ірландський професійний боксер Енді Лі є двоюрідним братом Тайсона Ф'юрі. Так само 2013 року дебютував інший двоюрідний брат Тайсона, Г'юї Ф'юрі (син тренера та дядька Тайсона)[11].

Любительська Кар'єра[ред.ред. код]

На любительському рингу Ф'юрі тричі представляв збірну Ірландії з боксу на міжнародних змаганнях. Як любитель він виступав одночасно за збірні Ірландії та Англії. 2006 року Тайсон виграв бронзову медаль на молодіжному чемпіонаті світу, програвши у півфіналі боксеру з Узбекистану Сардору Абдулаєву (31:36). У травні 2007 він, виступаючи за збірну Англії, виграв юнацький чемпіонат Євросоюзу. Після цього Ф'юрі почав виступати у дорослій категорії, в одному з поєдинків він зазнав поразки від англійця Девіда Прайса. Тайсон програв з рахунком 8:22, хоча зумів відправити Прайса в нокдаун у ході поєдинка. 2007 року на чемпіонаті Європи програв росіянину Максиму Бабаніну. По завершенні любительської кар'єри Ф'юрі займав третє місце у рейтингу AIBA серед важковаговиків. поступився місцем в Олімпійській збірній Британії Девіду Прайсу, який мав до того моменту вищий рейтинг. Ф'юрі спробував пробитися в збірну Ірландії чи Вельсу, однак і там його чекала невдача, кількість боксерів вже була затверджена. Ф'юрі взяв участь у національному чемпіонаті ABA і виграв його. Після цього Тайсон прийняв рішення почати професійну кар'єру. В аматорському боксі Ф'юрі провів 34 бої, у яких здобув 30 перемог (26 нокаутом)[12].

Професійна Кар'єра[ред.ред. код]

Ф'юрі почав професійну кар'єру в грудні 2008, нокаутувавши угорця Бела Дьєндьєші у першому раунді. Другий поєдинок Тайсон провів через місяць у січні 2009, де у третьому раунді нокаутував досвідченого німецького боксера Марселя Целлера, в активі якого була 21 перемога, 20 з яких він здобув достроково та всього 3 поразки. У березні 2009 року Ф'юрі нокаутував досвідченого співвітчизника Лі Свебі. У квітні у 1-му раунді, нокаутував більш досвідченого Метью Елліса (20 перемог — 6 поразок). Потім у травні нокаутував Скотта Белшоуа (10 перемог — 1 поразка)[13][14].

11 вересня 2009 вийшов на перший титульний поєдинок у своїй кар'єрі. У бою за титул чемпіона Англії за версією BBBofC, Тайсон виграв у співвітчизника Джона Макдермотта. Бій був рівний та обидва боксери висловили бажання провести матч-реванш. У період часу між цими поєдинками Ф'юрі провів ще два рейтингових бої, у яких здобув перемоги. 25 червня 2010 Тайсон вийшов на другий бій з МакДермоттом. Цього разу, крім титулу чемпіона Англії, розігрувався статус обов'язкового претендента на титул чемпіона Великої Британії. Бій був видовищним — Ф'юрі посилав Макдермотта в нокдаун у восьмому, і двічі у дев'ятому раунді. Після чергового падіння Макдермотта рефері припинив бій, Ф'юрі переміг технічним нокаутом. У наступному бою Тайсон переміг за очками Річа Павера, який на той момент не мав поразок. У грудні 2010 року Ф'юрі переміг американського боксера, досвідченого джорнімена, Зака Пейджа. 19 лютого 2011 Ф'юрі нокаутував у п'ятому раунді непереможеного до цього бразильця Марсело Луїса Насіменто. Після цього бою Тайсон став обов'язковим претендентом на титул чемпіона Великої Британії, право на яке заслужив ще в бою з МакДермоттом, до цього моменту у Ф'юрі було 14 перемог і 0 поразок[15][16].

Бій з Дереком Чісорою[ред.ред. код]

23 липня 2011 відбулося протистояння двох британських «титанів» у важкій ваговій категорії. Перед боєм коментатори віддавали перевагу Чісорі. Коефіцієнти напередодні бою 1,61 проти 2,30 на користь Чісори[17].

Дерек Чісора (праворуч)

У бою за зайвої ваги Дерек діяв повільніше, ніж більш молодий та витривалий Ф'юрі. З перших секунд бою Чісора пішов вперед, але Тайсон легко справлявся з пресингом та блокував всі атаки Чісори. У середині другого раунду Чісора завдав точного кросу у голову Ф'юрі, після якого Тайсон відійшов до канатів. Дерек почав наносити безліч комбінацій, основна частина яких припадала на захист, але все ж Дереку вдалося кілька разів влучити у претендента. Ф'юрі не було зломлено і, клінчами рятуючись від атак, почав наносити контрудари. Починаючи з третього раунду Ф'юрі, пристосувався до стилю Чісори та призупиняв атаки Дерека короткими комбінаціями по корпусу і в голову. У другій половині десятого раунду Чісора розмашистими ударами намагався поцылити у Ф'юрі, і кілька разів успішно влучив у голову Тайсона, але претендент не втратив контролю над поєдинком та вистояв під пресингом чемпіона. Чісора, який витратив залишок сил на атаку у десятому раунді, не зміг нічого протиставити у фінальних раундах, і Ф'юрі з легкістю перебоксував Дерека. Тайсон Ф'юрі переміг за очками і став новим чемпіоном Великої Британії та Британської співдружності.

Переможець цієї сутички розцінювався як претендент на бій з Володимиром Кличком, але Ф'юрі відмовився від поєдинку[18].

17 вересня 2011 Ф'юрі провів поєдинок проти боксера з США Миколи Фірт. У третьому раунді Микола створив Тайсону багато проблем провівши багато точних атак з усіх позицій. Тайсон зумів нирками та клінчами врятуватися від атак і переломив хід поєдинку на свою користь. У п'ятому раунді Тайсон почав бити Фірту та змусив рефері втрутитися і припинити поєдинок. Ф'юрі переміг технічним нокаутом[19].

Бій з Невеном Пайкічем[ред.ред. код]

У листопаді 2011 року Ф'юрі зустрівся з ще одним непереможеним боксером, канадцем боснійського походження Невеном Пайкічем. Канадець активно почав бій, він йшов вперед, наносячи розмашисті кроси, але особливого ефекту на Ф'юрі це не справило. Ф'юрі, бачачи що Пайкічу незручно працювати з дальньої дистанції, контролював канадця джебом, але претендент все ж часто проривав дистанцію та завдавав комбінації, які переважно поцілювали у захист. Пайкіч діяв першим номером і був переконливішим у першому раунді. Те ж повторилося і в другому раунді, але після чергової атаки Пайкіча, Ф'юрі демонстративно підняв руки, показуючи що удари Невена не завдали йому ніякої шкоди. Ближче до кінця раунду Пайкіч завдав точного правого кросу у щелепу Тайсона, і відправив його на на настил рингу, англієць швидко піднявся. Це був перший раз, коли Ф'юрі опинився у нокдауні за свою професійну кар'єру. За рахунок клінчів Тайсон зумів протриматися до кінця раунду. У наступній трихвилинці ситуація змінилася, Тайсон, після точного удару в корпус Пайкіча, зробив кілька хуків у голову канадця та відправив його в нокдаун. Пайкіч зумів піднятися, Ф'юрі почав добивати суперника, і зумів відправити його у другій нокдаун. Канадець знову зумів піднятися, після чого послідувала нова потужна атака Тайсона, після якої рефері зупинив бій. Пайкіч не погодився з цим рішенням, і хотів продовжувати поєдинок[20].

Бій з Мартіном Роганом[ред.ред. код]

У лютому 2012 Британська боксерська рада зобов'язала Ф'юрі провести обов'язковий захист титулу проти Девіда Прайса, Тайсон відмовився і звільнив титули, віддавши перевагу перспективам боїв на вищому рівні. Його такий поєдинок був за титул чемпіона Ірландії проти Мартіна Рогана, який пройшов у столиці Північній Ірландії Белфасті. Цей бій був дуже важливий для Ф'юрі, він хотів довести, що Ірландський олімпійський комітет зробив помилку, не дозволивши йому виступати на Олімпіаді, тим самим позбавивши себе олімпійського золота[21].

З перших же секунд бою, Ф'юрі здивував усіх своєю стійкою — боксував до цього в правосторонній стійці, на цей бій він вийшов в стійці лівші. У перших двох раундах Тайсон діяв економно, у той час як Роган був активніше, проривав дистанцію та завдавав швидкі комбінації. У третьому раунді Ф'юрі підвищив темп і зумів відправити Мартіна в нокдаун лівим джебом після кількох вдалих влучень правою. Наприкінці п'ятого раунду Ф'юрі завдав Рогану потужний удар по печінці і він опустився на настил рингу. Роган зумів піднятися, проте його тренер просигналізував рефері про те, що знімає свого бійця з поєдинку[22][23].

Бій з Вінні Маддалоне[ред.ред. код]

7 липня 2012 року Тайсон вийшов на ринг з американським боксером Вінні Маддалоне. Обидва боксери вибрали відкриту тактику на майбутній поєдинок, бій ряснів видовищними розмінна ударів. Ф'юрі активно використовував джеб, готуючи силові удари, які іноді потрапляли в ціль. Було помітно, що Маддалоне вкрай незручно боксувати проти набагато вищого суперника. Починаючи з третього раунду удари Ф'юрі все частіше стали досягати мети. У четвертому раунді бій прийняв односторонній характер, крім того у Маддалоне відкрилося небезпечне розсічення під правим оком. У п'ятому раунді рефері був змушений зупинити бій, через те, що американець почав пропускати небезпечну кількість точних ударів, Ф'юрі переміг технічним нокаутом[24][25][26].

Бій з Кевіном Джонсоном[ред.ред. код]

Після перемоги над Вінні Маддалоне, команда Ф'юрі почала пошуки нового суперника. Після довгих переговорів вибір припав на російського непереможеного важкоатлета Дениса Бойцова. Бойцов та Ф'юрі займали високі позиції у рейтингу WBC і рада санкціонувала цей поєдинок як відбірковий на місце обов'язкового претендента за титул чемпіона світу. Незадовго до підписання контракту, Бойцов відмовився від поєдинку, посилаючись на малий час для підготовки. На заміну росіянину було обрано досвідченого американського боксера Кевіна Джонсона.

Бій відбувся 1 грудня 2012 у Белфасті (Північна Ірландія). Передбачалося що поєдинок буде мати статус півфінального у змаганні за місце претендента на титул чемпіона світу влаштованому WBC, але незадовго до бою було прийнято рішення зробити його прямим відбірковим[27][28][29][30][31].

Тактика Джонсона у бою з Ф'юрі була схожа на тактику у його бою з Віталієм Кличком у 2009. Все що робив Кевін — це майстерно захищався, лише іноді намагаючись пробивати одиночні удари з дальньої дистанції. Ф'юрі перемагав з невеликою перевагою у всіх раундах, але жодного разу не був близький до дострокової перемоги. У сьомому раунді рефері зняв з британця очко за удар після команди брейк. Бій проходив на дальній дистанції, але Тайсон без проблем входив у середню та ближню дистанцію, демонструючи на них свій вищий рівень. Судді не віддали Джонсону перемоги ні в одному з дванадцяти раундів. Тайсон переміг одноголосним рішенням суддів з розгромним рахунком[32].

Бій зі Стівом Каннінгемом[ред.ред. код]

20 квітня 2013 Ф'юрі відправився в США, підкорювати симпатії американських любителів боксу. Його опонентом став іменитий американський боксер — дворазовий чемпіон світу у першій важкій вазі Стів Каннінгем. З перших хвилин бою Ф'юрі діяв зухвало та агресивно закликав Стіва до відкритого бою. У другому раунді Каннінгем покарав британця за його відкриту манеру, і правим кросом відправив Ф'юрі у нокдаун. Тайсон зумів піднятися і став боксувати обачніше, скорочуючи дистанцію та входячи у ближній бій. У якийсь момент Каннінгем прийняв відкритий стиль ведення поєдинку, нав'язаний Тайсоном. У сьомому раунді у Ф'юрі було кілька чистих попадань по Каннінгему, а наприкінці раунду він затиснув його біля канатів. У кінці бою Ф'юрі та Каннінгем перебували у клінчі, британець скористався нерозторопністю рефері та «брудно» розгорнув голову Каннінгему під свій удар, а потім коротким правим хуком відправив його у глибокий нокаут. Ця поразка стала першою достроковою у кар'єрі Каннінгема, до сьомого раунду він вів за очками на картках у двох суддів (57-55), у третього була зафіксована нічия (56-56). Поєдинок носив статус відбіркового на бій з чемпіоном світу за версією IBF[33].

Особливості стилю[ред.ред. код]

Ф'юрі є габаритним важковаговиком з великим розмахом рук і, як багато інших боксери такий комплекції, використовує ці переваги. але Тайсон не веде одноманітну оборонну тактику з дальньої дистанції, у більшості своїх поєдинків він приймає відкритий стиль і сам входить на ближню й середню дистанції. У деяких поєдинках Тайсон брав лівобічну стійку (у бою з Мартіном Роганом), а в бою з Кевіном Джонсоном кілька разів змінював стійку за поєдинок[34].

Популяризація поза рингом[ред.ред. код]

Ф'юрі активно розкручує та популяризує себе всіма можливими способами. Дуже часто викликає відомих бійців на ринг через Твіттер. Багаторазово вступав у словесну перепалку з співвітчизником Девідом Прайсом, у грубій формі викликав на ринг чемпіона UFC Кейна Веласкеса. Багаторазово викликав на ринг Девіда Хея, Віталія та Володимира Кличка[35][36][37].

У березня 2013 року Ф'юрі був оштрафований на 3000 £, за некоректні записи у твіттері[38].

20 квітня 2013|2013 в боксі|2013 після перемоги над Стівом Каннінгемом, заспівав з рингу у прямому ефірі[39].

Результати боїв[ред.ред. код]

Бокс

Спортивні досягнення[ред.ред. код]

Аматорські[ред.ред. код]

  • 2006. Бронза Бронзовий призер юнацького чемпіонату світу.
  • 2007. Золото Переможець юнацького чемпіонату Європейського союзу.
  • 2007. Срібло Срібний призер юнацького чемпіонату Європи.
  • 2008. Золото Чемпіон Великої Британії за версією ABA(англ.)укр..

Професійні[ред.ред. код]

Попередник: Чемпіон Великої Британії
Чемпіон Британської Співдружності
23 липня 2011 — 8 лютого 2012
'Залишив вакантним'
Наступник:
Дерек Чісора Девід Прайс


Примітки[ред.ред. код]

  1. «Рейтинг WBC». WBC. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-24.  Проігноровано невідомий параметр |lang= (можливо, |language=?) (довідка)
  2. «Rankings». Fightnews.com. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-24.  Проігноровано невідомий параметр |lang= (можливо, |language=?) (довідка)
  3. «Рейтинг IBF». IBF. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-24.  Проігноровано невідомий параметр |lang= (можливо, |language=?) (довідка)
  4. «John Fury». BoxRec. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-22.  Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |lang= (можливо, |language=?) (довідка)
  5. «Hugh Fury». BoxRec. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-22.  Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |lang= (можливо, |language=?) (довідка)
  6. «Дядя Тайсона Фьюри». Boxing News — Новости бокса. 2012-02-10. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-22. 
  7. «Тренер Фьюри». LiveTV.ru. 2013-01-02. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-22. 
  8. «Отец и тренер Фьюри приговорен к 11 годам лишения свободы». Советский спорт. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-22. 
  9. «Hennesy Sports. Profile Tyson Fury.». Hennesy Sports. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-30.  Проігноровано невідомий параметр |lang= (можливо, |language=?) (довідка)
  10. «Статус Тайсона в Твиттере». Twitter. Процитовано 2013-06-03.  Проігноровано невідомий параметр |lang= (можливо, |language=?) (довідка)
  11. «Хьюги Фьюри – Дэвид Уиттом». akboxing.ru. Архів оригіналу за 2013-04-05. Процитовано 2013-04-04. 
  12. «Tyson Fury». BoxRec. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-22.  Проігноровано невідомий параметр |lang= (можливо, |language=?) (довідка)
  13. «Tyson Fury vs. Marcel Zeller». BoxRec. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-20.  Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |lang= (можливо, |language=?) (довідка)
  14. «Tyson Fury vs. Scott Belshaw». BoxRec. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-20.  Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |lang= (можливо, |language=?) (довідка)
  15. «Фьюри победил Макдермотта». vRINGe.com. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-22. 
  16. «Тайсон Фьюри встретится с Дереком Чисорой.». Allboxing.ru. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-22. 
  17. ««Проиграю лоху — уйду с ринга»». Газета.Ru. Архів оригіналу за 2013-02-12. Процитовано 2013-02-10. 
  18. «Фьюри выиграл у Чисоры». BOXNEWS.com.ua. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-22. 
  19. «Тайсон Фьюри победил Николая Фирту». Allboxing.ru. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-22. 
  20. «Фьюри остановил Пайкича». BOXNEWS.com.ua. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-22. 
  21. «Фьюри: победа над Роганом будет сродни золотой медали на Олимпиаде». Чемпионат.com. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-22. 
  22. «Тайсон Фьюри нокаутировал Рогана». iSport.ua. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-22. 
  23. «Тайсон Фьюри победил таксиста-сквернослова и теперь хочет Поветкина». Корреспондент. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-22. 
  24. «Тайсон Фьюри нокаутировал Винни Маддалоне». Allboxing.ru. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-22. 
  25. «Фьюри оказался тяжелее Маддалоне». sport.Mail.Ru. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-22. 
  26. «Фьюри нокаутировал Винни Маддалоне». BOXING.RU. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-22. 
  27. «Tyson Fury to fight Denis Boytsov in world title eliminator». Би-би-си. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-22.  Проігноровано невідомий параметр |lang= (можливо, |language=?) (довідка)
  28. «Хосе Сулейман: Бой Фьюри-Бойцов санкционирован как отборочный». Allboxing.ru. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-22. 
  29. «Бойцов отказался от боя против Фьюри». Чемпионат.com. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-22. 
  30. «Противником Фьюри станет Кевин Джонсон». BOXNEWS.com.ua. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-22. 
  31. «Тайсон оказался тяжелее Кевина Джонсона почти на 4 кг». Чемпионат.com. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-22. 
  32. «Тайсон Фьюри стал официальным претендентом на бой с Виталием Кличко». Укринформ. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-22. 
  33. «Тайсон Фьюри нокаутировал Стива Каннингема». Чемпионат.com. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-04-21. 
  34. «Тайсон Фьюри победил Кевина Джонсона». SportOnline.ua. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-23. 
  35. «Твиттер». Allboxing.ru. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-24. 
  36. «Твиттер Веласкес». vRINGe.com. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-24. 
  37. «Видео». Allboxing.ru. Архів оригіналу за 2013-02-04. Процитовано 2013-01-24. 
  38. «Тайсон Фьюри оштрафован на 3 тысячи фунтов за некорректную запись в "твиттере"». Чемпионат.com. Архів оригіналу за 2013-04-05. Процитовано 2013-04-01. 
  39. «Как Фьюри и Каннингем заставили нас забыть, что супертяжи – унылый отстой». Sports.ru. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-04-21. 

Посилання[ред.ред. код]


Спортсмен Це незавершена стаття про спортсмена.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.