Тай-цзун (Сун)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тай-цзун
Song Taizong.jpg
Народився 20 листопада 939(0939-11-20)
Помер 8 травня 997(0997-05-08) (57 років)
Кайфена
виразка
Ім'я при народженні Чжао Куан'ї
Титул імператор
Термін 976—997
Попередник Тайцзу
Наступник Чжень-цзун
Батько Чжао Хун'ін
Матір панні Ду
Рід Чжао
Дружина 1 імператриця та 12 дружин
Діти 9 синів та 7 доньок

Тай-цзун (*太宗, 20 листопада 939 —8 травня 997) — 2-й китайський імператор династії Сун.

Життєпис[ред.ред. код]

Боротьба за владу[ред.ред. код]

Походив з аристократичного роду Чжао. Про молоді роки мало відомостей. після того, як його брат Чжао Куан'їнь заснував династію Сун (став імператорм Тайцзу), Чжао Куан'ї отримав князівський титул — князя Кайфен. У 961 році під впливом своєї матері панні Ду імператор оголосив свого брата спадкоємцем трону. Разом з тим приход Чжао Куан'ї до влади не був безболісним. На момент смерті Тайцзу його старшому синові Чжао Дечжао було 25 років й він міг претендувати на трон. Зрештою Куан'ї зміг стати імператором у 976 році під ім'ям Тай-цзун. В подальшому були суттєві підозри у вбивстві Тайцзу своїм братом й підробки заповіту останнього, згідно з яким влада передавалася Куан'ї.

Володарювання[ред.ред. код]

У 977 році новий імператор повернув із заслання свого родича Чжао Пу, зробивши того канцлером. У 979 році рушив проти царства Північна хань. Для легшого здобуття перемоги імператор Тай-цзун наказав зруйнувати греблі на річці Фен, яка затопило все навкруги. Опинившись у скруті, володар Північної Хань здався військам Сун — таким чином об'єднання Китаю було здебільшого завершено (залишалася область Наньчжао на півдні).

Того ж року імператор рушив проти держави киданів Ляо. Спочатку захопив області Чжуо та І, а потям взяв в облогу м. Янцзінь (сучасний Пекін). Проте занав тут невдачі й відступив від фортеці. Через декілька днів відбулася вирішальна битва з армією киданів біля річки Гаолянь. В її розпал Тайцзуна було поранено, а армію Сун знищено вщент. В цей час у Кайфені майнули чутки щодо смерті імператора. Деяки аристократи стали пропонувати Чжа Дечжао, сина імператора Тайцзу, перебрати владу на себе. Повернувшись з походу імператор тай-цзун наказав Чжао Дечжао здійснити самогубство У 981 році було отруєно іншого сина Тайцзу — Чжао Дефаня.

У зовнішній політиці імператор Тай-цзун перейшов від політики захоплень до оборони від киданів. Найбільш загрозу стала становити держава Ляо. Після 979 року він значну увагу став приділяти зміцненню свого становище всередині країни. Були проведені значні заходи із централізації влади.

разом з тим увагу зосередив на півдні Китаю. У 980–981 роках війська Сун спробували підкорити В'єтнам, проте зазнали цілковитої поразки.

У 986 році Тай-цзун під впливом радників вирішив ще раз приборкати державу Ляо. Він розраховував, що після смерті в ній могутнього Цзін-цзуна, країни є послабленою за малолітнього володаря Шень-цзуна. Три армії Сун рушили на північ, маючи на меті з'єднатися біля Янцзіня. Втім внаслідок неузгодженості дій військовики киданів почергово розбили Східну та Західну армії Сун. Після цієї невдачу Тай-цзун наказав відступати до кордонів імперії, а залишкам армії перейти до оборони. У 988 році Сун лише захищала межі імперії від атак військ Ляо.

Подальші дії Тай-цзун зосередилися на зменьшеню впливу знаті, встановленю паритету присутності чиновників як північних, так й з південних префектур. Водночас імператор був ініціатором низку будівничих робіт, створення захисних фортець на північному кордоні. Це вимагало чималих коштів, підвищувалися податки, становище простолюдинів, а особливо селян, погіршувалося. У 993 рцоі вспалахнуло велике повстання у сучасній провінції Сичуань. Лише у 996 році вдалося його придушити. Помер Тай-цзун у Кайфені 8 травня 997 року від виразку шлунку.

Культура[ред.ред. код]

Імператор був почіновувачем літератури, поезії, каліграфії. Сприяв розвитку мистецтв. Приділяв увагу до привернення до свого почту й двору поетів, музик, художників, письменників, вчених. Багато зробив для культурного відродження країни. У 978 році за його ініціативи було створено Імператорську бібліотеку, що містила 80 тисяч книг.

Джерела[ред.ред. код]

  • TWITCHETT, Denis; SMITH, Paul Jakov. The Cambridge History of China, Vol. 5 Part One: The Sung China and Its Precursors, 907–1279 AD. 1. vyd. Cambridge, New York, Melbourne, Madrid, Cape Town, Singapore, Sao Paulo, Delhi : Cambridge University Press, 2009. 1128 s. ISBN 0-521-81248-8, 978-0521812481.
  • The Veritable Records of the Song Emperor Taizong (англ.) (кит.)