Такахасі Корекійо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Такахасі Корекійо
Korekiyo Takahashi 2.jpg
Народився 19 серпня 1854(1854-08-19)
Помер 26 лютого 1936(1936-02-26) (81 рік)

Діяльність викладач, фінансист, політик
Посада голова Національного банку (19111913)
міністр-фінансів (19131914, 19181922, 1927, 19311934, 19341936)
прем'єр-міністр Японії (19211922)
міністр сільського господарства і торгівлі (19241925)
міністр сільського господарства і лісництва (1925)
міністр торгівлі і промисловості (1925)

Такахасі Корекійо (яп. 高橋是清, たかはしこれきよ; 19 серпня 185426 лютого 1936) — японський політичний і державний діяч, фінансист. 4-й голова Товариства друзів конституційного уряду (19211925), 20-й прем'єр-міністр Японії (13 листопада 1921 — 12 червня 1922). Протягом 19111913 років очолював Національний банк Японії. Завдяки своїм аналітичним здібностям п'ять разів керував міністерством фінансів країни: 19131914 (16-й), 19181922 (21-й), 1927 (28-й), 19311934 (31-й), 19341936 (33-й). Був першим міністром сільського господарства і лісництва (1925), першим міністром торгівлі і промисловості (1925), а також 35-м і останнім міністром сільського господарства і торгівлі (19241925). Віконт, депутат Палати перів (19051924) і Палати представників (1924 — 1936) Парламенту Японії. За свій зовнішній вигляд отримав прізвисько «міністр-колобок»[1]

Короткі відомості[ред.ред. код]

  • 19 серпня 1854 — народився в Едо, в сім'ї придворного художника сьоґунату Кавамури Сьоемона. Переданий самурайському роду Такахасі з Сендай-хану в якості названого сина.
  • 1864 — поступив до привтної школи Хепберна в Йокогамі.
  • 1866 — найнявся прислужником до англійського підприємця Шандо з метою вивчити англійську мову.
  • 1867 — приїхав в США, де був ошуканий підписавши контракт на продаж себе у рабство. Продовжував вивчати англійську, працюючи на плантаціях.
  • 1868 — повернувся в Японію. Став писарем Морі Арінорі.
  • 1869 — поступив до Університету Дайґаку нанко, де за три місяці став помічником викладача.
  • 1870 — покинув вчителювання, став вести розгульний спосіб життя.
  • 1871 — отримав призначення на посаду викладача англійської мови в Карацу-хані.
  • 1872 — виїхав в Токіо, де поступив до школи Кайсей.
  • 1873 — поступив на службу до Міністерства культури.
  • 1876 — став викладачем Державної токійської школи з вивчення англійської мови.
  • 1877 — звільнився з роботи і зайнявся перекладацькою роботою.
  • 1878 — став викладачем підготовчих курсів з англійської мови Токійського університету. Паралельно поступив на службу до Міністерства культури і Міністерства сільського господарства і торгівлі.
  • 1884 — отримав посаду молодшого секретаря Міністерства сільського господарства і торгівлі, а згодом став головою Центру реєстрації торгових марок Служби промисловості цього міністерства.
  • 1885 — посів посаду голови монопольного комітету Міністерства сільського господарства і торгівлі. Того ж року вирушив до США на стажування.
  • 1889 — став директором Токійської агрономічної школи.
  • 1890 — провів два роки в Перу.
  • 1892 — став головою центру будівництва Національного банку Японії.
  • 1893 — став головою західного відділу Національного банку Японії.
  • 1899 — став віце-головою Національного банку Японії.
  • 1905 — призначений депутатом до Палати перів Парламенту Японії за указом Імператора.
  • 1907 — отримав титул барона за заслуги в погашенні зовнішнього боргу Японії на суму 8,2 трильйонів єн.
  • 1911 — став головою Національного банку Японії.
  • 1913 — отримав призначення на посаду міністра фінансів. Вступив до Товариства друзів конституційного уряду.
  • 1920 — отримав титул віконтаа за заслуги.
  • 1921 — став 20-м прем'єр-міністром Японії, 4-м головою Товариства друзів конституційного уряду.
  • 1924 — обраний до Палати представників Парламенту Японії.
  • 26 лютого 1936 — убитий організаторами путчу 26 лютого у себе вдома, в районі Акасака.

Примітки[ред.ред. код]

  1. ダルマ蔵相.

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.
  • Рубель В.А. Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.). — Київ: Либідь, 2007.

Посилання[ред.ред. код]