Талабан польовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Талабан польовий
Thlaspi arvense2 eF.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Brassicales
Родина: Капустяні (Brassicaceae)
Рід: Талабан (Thlaspi)
Вид: Талабан польовий
Біноміальна назва
Thlaspi arvense
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Thlaspi arvense
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 13288
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Thlaspi arvense

Талаба́н польови́й (лат. Thlaspi arvense L.; рос. ярутка полевая) — вид квіткових рослин родини Капустяні (Brassicaceae) .

Походження назви[ред.ред. код]

Назва роду походить від грецьких слів: «Тласпі» (Thlaspi) — означає «здавлений в щит», «тлао» (thlao) — «здавлювати», і пов'язана з формою плодів рослини, та «аспіс» (aspis) — «щит». Видова назва в перекладі з латинської мови — «польовий».

Опис рослини[ред.ред. код]

Насінинка

Однорічна сиза рослина висотою 20—50 см з білими квіточками-хрестиками. Листки цілісні, сидячі, довгасто-ланцетні. Квітки білі; чашолистки відлеглі від пелюсток. Плоди округло-еліптичні, ширококрилаті, на верхівці глибоковиїмчасті, з дуже коротким стовпчиком між виїмками. Цвіте в квітні — липні.

Одна рослина дає до 70 тисяч насінин[1].

Поширення[ред.ред. код]

Талабан ж росте скрізь: від субтропіків до Крайньої Півночі.

Росте на полях, городах, поблизу житла і вздовж доріг. Талабан засмічує посіви. Він зустрічається повсюдно.

Розмноження[ред.ред. код]

Розмножується насінням. За літо дає 2—3 покоління; на кожній рослині утворюється до 60—80 тис. насінин. Недозріле насіння проростає майже так само швидко, як і дозріле. Проростає воно з глибини до 1 см, у глибших шарах ґрунту зберігає схожість протягом 9 років.

Хімічний склад[ред.ред. код]

Хімічний склад рослини майже не вивчений[2]. Відомо, що в насінні талабану польового міститься близько 30% жирної олії[2]. В лисках знайдено аскорбінову кислоту (близько 200 мг/100 г), вуглеводи, глікозиди. Рослина гостра на смак, має запах часнику.[2]

Господарське застосування[ред.ред. код]

У насінні міститься до 33% жирної олії (на смак подібної до лляної), придатної для миловаріння і їжі[1]. З молодих листків талабану готують весняні салати. В листках міститься 200 мг% вітаміну С, вуглеводи, глікозиди; вони гострі на смак, із запахом часнику, мають в'яжучі протицинготні, дезинфікуючі властивості.

Вирощується для біодизеля. Врожайність 1000 фунтів на акр[3].

В медицині[ред.ред. код]

Талабан має в'яжучу, протицинготну, дезинфікуючу, сечогінну, потогінну та тонізуючу властивості[2]

Для поліпшення травлення, при зниженій секреції шлунка, навесні вживають салат з молодих листків талабану (за 30 хв до їди)[2].

Препарати талабану польового прискорюють та активізують менструальний цикл, у чоловіків стимулюють статеву дію[2].

Для лікування імпотенції вживають 0,5 чайної ложки сухого порошку талабану 4 рази на добу за 30 хв до їди. Курс лікування 15-20 днів.[2]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.
  2. а б в г д е ж Товстуха Є. С. Фітотерапія. — К.: Здоров'я, 1990.-304 с., іл., 6,55 арк. іл. ISBN 5-311-00418-5
  3. Prodigal Sun. Alternative Global Power Solutions

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]


Гвоздика садова Це незавершена стаття про квіткові рослини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.