Талабан польовий
| Талабан польовий | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||
| Thlaspi arvense L. |
||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||
|
Талаба́н польови́й (лат. Thlaspi arvense L.; рос. ярутка полевая)
Зміст |
Походження назви [ред.]
Назва роду походить від грецьких слів: «Тласпі» (Thlaspi) - означає «здавлений в щит», «тлао» (thlao) - «здавлювати», і пов'язана з формою плодів рослини, та «аспіс» (aspis) - «щит». Видова назва в перекладі з латинської мови — «польовий».
Опис рослини [ред.]
Однорічна сиза рослина висотою 20—50 см з білими квіточками-хрестиками. Листки цілісні, сидячі, довгасто-ланцетні. Квітки білі; чашолистки відлеглі від пелюсток. Плоди округло-еліптичні, ширококрилаті, на верхівці глибоковиїмчасті, з дуже коротким стовпчиком між виїмками. Цвіте в квітні — липні.
Одна рослина дає до 70 тисяч насінин[1].
Поширення [ред.]
Талабан ж росте скрізь: від субтропіків до Крайньої Півночі.
Росте на полях, городах, поблизу житла і вздовж доріг. Талабан засмічує посіви. Він зустрічається повсюдно.
В Україні росте 7 видів талабану.
Розмноження [ред.]
Розмножується насінням. За літо дає 2—3 покоління; на кожній рослині утворюється до 60—80 тис. насінин. Недозріле насіння проростає майже так само швидко, як і дозріле. Проростає воно з глибини до 1 см, у глибших шарах ґрунту зберігає схожість протягом 9 років.
Хімічний склад [ред.]
Хімічний склад рослини майже не вивчений[2]. Відомо, що в насінні талабану польового міститься близько 30% жирної олії[2]. В лисках знайдено аскорбінову кислоту (близько 200 мг/100 г), вуглеводи, глікозиди. Рослина гостра на смак, має запах часнику.[2]
Господарське застосування [ред.]
У насінні міститься до 33 % жирної олії (на смак подібної до лляної), придатної для миловаріння і їжі[1]. З молодих листків талабану готують весняні салати. В листках міститься 200 мг% вітаміну С, вуглеводи, глікозиди; вони гострі на смак, із запахом часнику, мають в'яжучі протицинготні, дезинфікуючі властивості.
Вирощується для біодизеля. Врожайність 1000 фунтів на акр[3].
В медицині [ред.]
Талабан має в'яжучу, протицинготну, дезинфікуючу, сечогінну, потогінну та тонізуючу властивості[2]
Для поліпшення травлення, при зниженій секреції шлунка, навесні вживають салат з молодих листків талабану (за 30 хв до їди)[2].
Препарати талабану польового прискорюють та активізують менструальний цикл, у чоловіків стимулюють статеву дію[2].
Для лікування імпотенції вживають 0,5 чайної ложки сухого порошку талабану 4 рази на добу за 30 хв до їди. Курс лікування 15-20 днів.[2]
Примітки [ред.]
- ↑ а б (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.
- ↑ а б в г д е ж Товстуха Є.С. Фітотерапія. - К.: Здоров'я, 1990.-304 с., іл., 6,55 арк. іл. ISBN 5-311-00418-5
- ↑ Prodigal Sun. Alternative Global Power Solutions
Див. також [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Талабан польовий |
