Талалай Леонід Миколайович
Талалай Леонід Миколайович | |
---|---|
Народився |
11 листопада 1941 Савинці, Балаклійський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР |
Помер |
19 червня 2012 (70 років) Київ, Україна |
Поховання | Байкове кладовище |
Країна |
СРСР Україна |
Діяльність | письменник, поет |
Alma mater | Літературний інститут імені Горького |
Знання мов | українська |
Членство | СП СРСР |
Нагороди | |
Леоні́д Микола́йович Талала́й (11 листопада 1941, Харківська область—19 червня 2012) — український поет, член Національної спілки письменників України (від 1967).
Життєпис[ред. | ред. код]
Леонід Талалай по факту народився 11.11.1940 р. в селянській сім'ї в селі Савинці Балаклійського району Харківської області, але сильно хворів, тому батьки по закінченню війни у свідоцтві про народження поставили дату народження 11.11.1941 р.
1956 р. разом із батьками переїхав до Горлівки.
1958-го закінчив школу робітничої молоді. Працював теслею та муляром. Служив в ракетних військах в Білорусі та Казахстані.
1965 р. вступив до Літературного інституту ім. Горького в Москві, в 1967 перевівся на Вищі літературні курси (ВЛК), які закінчив у 1969 р. і повернувся в Горлівку.
1970 р. одружився і переїхав жити в Донецьк, де керував молодіжною літературною студією.
1977 р. переїхав з Донецька до Києва.
1986 р. — отримав премію ім. В. Сосюри.
1993 р. став лауреатом Національної премії ім. Тараса Шевченка.
2008 р. — лауреатом літературно-мистецької премії «Київ» ім. Євгена Плужника.
2012 р. — лауреатом літературної премії «Князь роси» імені Тараса Мельничука.
Помер 19 червня 2012 р. Похований на Байковому цвинтарі.
Питаннями творчості поета займаються С. Негодяєва, І. Прокоф'єв, І. Базилевський.
Родина[ред. | ред. код]
Перша дружина Леоніда Талалая — Раїса Харитонова (нар. 1951), письменниця, яка написала і видала книжку про Л. Талалая «Я вийшла заміж за поета» (2014 р. «Фенікс»). Мають доньку Соломію.
Друга дружина — поетеса Тетяна Винник (нар. 1984).[1]
Збірки поезій[ред. | ред. код]
- Журавлиний леміш (Донецьк, 1967).
- Вітрила тривог (1969).
- Осінні гнізда (1971).
- Не зупиняйся, мить! (1974).
- Допоки твій час (1979).
- Високе багаття (1981).
- Вода у пригорщі (1981).
- Глибокий сад (1983).
- Наодинці зі світом (1986).
- Луна озвалась на ім'я (1988).
- Така пора (1989).
- Вибране (1991).
- Крилом по землі (1996. Самвидав).
- Потік води живої (1999).
- Вибране (2004).
- Неурахований час (2006)
- Безпритульна Течія (2011).
Премії[ред. | ред. код]
- 1986 р. — Літературна премія імені Володимира Сосюри .
- 1993 р. — Національна премія імені Тараса Шевченка
- 2008 р. — Літературно-мистецька премія «Київ» ім. Євгена Плужника
- 2012 р. — Літературна премія «Князь роси» імені Тараса Мельничука .
Творчі вечори[ред. | ред. код]
20.03.1987 р. — творчій вечір Леоніда Талалая в Будинку вчителя.
26.01.2002 р. — ювілейний вечір Леоніда Талалая в Будинку вчителя.
18 листопада 2011 року в музеї Тараса Шевченка відбувся творчій вечір, присвячений 70-річчю Леоніда Талалая, де відбулась презентація нової книжки «Безпритульна течія». Ця збірка відкрила серію «Третє тисячоліття: українська поезія». Усі юнацькі бібліотеки України отримали по два примірники цього видання.
11.11.2016 р. — посмертний вечір поета, присвячений його 75-літтю з дня народження. Музей літератури.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Дві дружини прийшли на похорон Леоніда Талалая // Газета по-українськи. — 2012. — 26 черв.
Література[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.. Словникова частина. — Т. 8.
- Письменники Радянської України. — К., 1970. — С. 421.
- Письменники Радянської України. — К., 1976. — С. 338.
- Письменники Радянської України. — К., 1981. — С. 262.
- Письменники України: Довідник. — Дніпропетровськ, 1996. — С. 293.
- Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 536—538.
- Харитонова Раїса, «Я вийшла заміж за поета». — «Фенікс», 2014. — С. 97 — 350.
Посилання[ред. | ред. код]
- Талалай Леонід Миколайович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 20-21.
- Талалай Леонід Миколайович
- Творчість Леоніда Талалая [Архівовано 16 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Тетяна Винник (30.11.2012). Я видихнув душу у слово. «Українська літературна газета», № 24(82). Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 13 листопада 2015. Початок.
- Тетяна Винник (14.12.2012). Я видихнув душу у слово. «Українська літературна газета», № 25(83). Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 13 листопада 2015. Закінчення.
- Негодяєва С. А. Архетипні візії Леоніда Талалая (на матеріалі збірки «Безпритульна течія: вибрані поезії») [Архівовано 23 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Питання літературознавства. — 2013. — № 87. — С. 43–52.
|
|
- Народились 11 листопада
- Народились 1941
- Уродженці Савинців (Балаклійський район)
- Померли 19 червня
- Померли 2012
- Померли в Києві
- Поховані на Байковому кладовищі
- Випускники Літературного інституту
- Члени Спілки письменників СРСР
- Лауреати Шевченківської премії 1993 року
- Українські поети
- Українські письменники Донецької області