Таламус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Таламус в проекції черепа
Brain chrischan thalamus.jpg

Таламус або талямус (лат. thalamus dorsalis, від грец. θάλαμος — «кімната») — парна симетрична область головного мозку хребетних тварин, головна частина проміжного мозку.

Таламус складається із системи мієлінізованих ламел, що розділяють ядра таламуса — кластери тіл нейронів. Часто в складі таламуса виділяють аллоталамус (10% об'єму) і ізоталамус.

Таламус перш за все відповідає за перерозподіл інформації, що поступає від органів чуття, за виключенням нюху, до кори головного мозку. Коли інформація потрапляє на ядра таламуса, там відбувається її первинна обробка. Вважається, що таламус активно залучений у процес пам'яті. Пошкождення таламуса може привести до антероградної амнезії або викликати тремор — мимовільне тремтіння кінцівок у стані спокою. Таламус утворює бічні сторони шлуночка. Він майже повністю сформований із сірої речовини. У ньому налічують майже 40 ядер.

Функції таламуса[ред.ред. код]

1. Збір, аналіз та передача до кори кінцевого мозку (ККМ) важливої сенсорної інформації.

2. Зв'язує регуляцію внутрішніх органів (гіпоталамус), сомато-сенсорну систему (відчуття тіла), формування емоцій (лімбічна система) з ККМ.

3. Інтегрує різні асоціативні зони кори.

4. Через таламус відбувається реалізація програми довільних рухів.