Таллінн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Таллінн
Tallinn
Герб Прапор
Герб Таллінна Прапор Таллінна
Колаж видів Таллінна, показує вид з моря, Старого міста і нічний вид на центр міста.
Колаж видів Таллінна, показує вид з моря, Старого міста і нічний вид на центр міста.
Розташування міста Таллінн
Основні дані
Країна Естонія Естонія
Регіон Гар'юмаа
Засноване 1154
Населення 418 107 (1 листопада 2012)[1]
Площа міста 159,2 км²
Густота населення 2506,9 осіб/км²
Телефонний код 3 72
Географічні координати 59°26′00″ пн. ш. 24°45′00″ сх. д. / 59.43333° пн. ш. 24.75000° сх. д. / 59.43333; 24.75000Координати: 59°26′00″ пн. ш. 24°45′00″ сх. д. / 59.43333° пн. ш. 24.75000° сх. д. / 59.43333; 24.75000
Міська влада
Веб-сторінка www.tallinn.ee
Мер міста Едгар Савісаар
Старе місто

Та́ллінн (ест. Tallinn; нім. Reval) — столиця та головний порт Естонії. Розташований на березі Фінської затоки. Великий пасажирський та вантажопереробний морський порт.

Назва[ред.ред. код]

Вважається, що назва міста походить від слів «taani linna», що означає данський замок/місто. Однак, можливо також походження від «tali linna» (зимовий замок).

Перша згадка про Таллінн, імовірно, належить до 1154, коли арабський географ Аль-Ідрісі описав у своїй праці місто під назвою Коливань (у написанні Quoluwany). Час проникнення цього топоніма в усну традицію, а також обставини заснування міста поки невідомі. У давньоруських письмових джерелах назва зустрічається з 1223 року і виходить з ужитку тільки в XVIII столітті.

У «Часописі Лівонії» Генріха Латвійського (1-а половина XIII століття), написаної латиною, використовується скандинавська назва Лінданісе (дан. Lyndanisse, швед. Lindanäs).

Пізніше скандинави і німці називали місто Ре́валь (Reval).

Російська назва міста Ревель була запозичена з німецької мови і стала офіційною після приєднання відвойованої в ході Північної війни Естонії до Російської імперії. У 1719 році була утворена Ревельська губернія.

7 грудня 1988 року на сесії Верховної Ради Естонської РСР, була прийнята поправка до російського тексту Конституції ЕРСР, відповідно до якої назва міста стала писатися з двома «нн» (Таллінн). Ця реформа пояснювалася прагненням привести російське написання у відповідність з естонським.

Історія[ред.ред. код]

Місто було засноване в землі Рявала в XI столітті; на пагорбі Тоомпеа були зведені перші оборонні споруди — дерев'яні укріплення.

Поселення, що існувало на місці нинішнього Таллінна, вперше згадується в 1154 році, в праці арабського географа Аль-Ідрісі як Quoluwany, який охарактеризував його як «маленьке місто, скоріше схоже на фортецю», відзначивши при цьому велику гавань. У руських літописах фортеця згадується як Коливань.

Історичний центр (Старе Місто) Талліннуa
Світова спадщина ЮНЕСКО
The historical Old Town
Країна Естонія
Тип Культурний
Критерії ii, iv
Ідентифікатор 822bis
Регіонb Європа та Північна Америка

Історія реєстрації

Зареєстроване: 1997
21-а сесія

a Назва, як офіційно зазначено у списку
b Як офіційно зареєстровано ЮНЕСКО

У 1219 захоплений данцями. «Лівонська хроніка» Генріха Латвійського свідчить, що влітку 1219 року велике військо під командуванням самого короля Вальдемара II (Waldemar II) висадилося на берег в землі Рявала і данці «влаштувалися в Лінданісі, який раніше був городищем ряваласців, і зруйнували старе городище, та стали інше, нове будувати».

Ставши данським, місто переживало постійні набіги естів і німецького Ордена мечоносців, який до того часу вже опанував території сучасної Латвії і південної Естонії.

У 1227 Ревель був захоплений мечоносцями. У 1238–1346 роках знову належав Данії. У 1346 Данія продала свою частину Естландії великому магістрові Тевтонського ордена, який незабаром передав її ландмейстеру Тевтонського ордена в Лівонії. У 1347 році місту Ревель були підтверджені його привілеї.

Початок XV — середина XVI сторіччя — золоте століття стародавнього Ревеля: місто входило в Ганзейський союз і грало важливу роль в регіоні Балтійського моря. Економічний підйом тих часів сприяв не тільки ґрунтовному зміцненню меж міста, але також створив всі передумови для активної творчості — створення архітектурних і художніх цінностей. Проте ослаблення Лівонського ордена і економічний занепад під час Лівонської війни привели до втрати містом минулого значення.

У 1561–1710 роках Ревель у складі Швеції. У цей період місто переживав новий підйом, розширилася діяльність талліннських ремісників, з'явилася перша мануфактура. Набув поширення рух реформації. Зросла кількість навчальних закладів, до кінця шведського періоду більшість городян володіли грамотою. З'явилися друкарні. У 1637 році була видана перша книга на естонській мові.

У 1710 році в ході Північної війни місто було завойоване Росією. Вся Естонія зазнала жорстоких втрат від військових дій, голоду і чуми, не став винятком і Ревель, в якому 11 серпня 1710 року почалася епідемія чуми. 18 серпня 1710 року до міста підступили російські війська під командуванням генерала Р.Х.Боура і облягали місто до 30 вересня 1710 року, коли місто було здане. В ході облоги активних бойових дій не велося. До початку 1711 року в місті померло від чуми близько 15 тисяч чоловік. Після закінчення Північної війни Ревель став швидко облаштовуватися, попри те, що головним центром Російської імперії на Балтіці після Санкт-Петербурга стала Рига.

У 17831796 роках Ревель був центром Ревельського намісництва Російської імперії.

До кінця XIX століття тривав бурхливий розвиток ревельської промисловості, зросло значення порту.

У 1918 році в Ревелі була проголошена незалежність Естонії. Проте за умовами Берестейського мирного договору (стаття IV) між Німеччиною і більшовиками, що прийшли в 1917 році до влади в Росії, країна була окупована німцями.

У 1919 році Ревель вперше отримав сучасну естонську назву — Tallinn.

В ході Визвольної війни 1918−1920 років молода Естонська республіка взяла участь в Поході на Петроград білогвардійської Північно-західної армії — всього 20 тисяч багнетів і шабель: 17,5 тисяч росіян і 2,5 тисячі естонців. Після закулісних переговорів з більшовиками з жовтня 1919 (в розпал боїв за Петроград), поразки Північно-західної армії і інтернування її на території Естонії, 2 лютого 1920 року був підписаний Тартуський мирний договір між РРФСР і Естонією — Таллінн став столицею держави, визнаної у цей момент тільки ніким не визнаним урядом Радянської Росії.

З 1925 року офіційною назвою міста стала форма Tallinna. У 1933 році було повернено назву Tallinn.

Центр міста

В період незалежності Таллін розвивався в цілому досить успішно. Були засновані Талліннський педагогічний і Талліннській політехнічний інститути, Академія мистецтв. Великі підприємства епохи Російської імперії, що орієнтувалися переважно на російський ринок, в 1920-і роки були або закриті, або перепрофільовані. На початку 1920-х років велике значення для міста мав транзит радянських вантажів, який в 1924 році досяг максимуму (346 тис. тонн). Але після придушення повстання естонських комуністів 1 грудня 1924 року обсяг транзитних перевезень вже наступного року скоротився в 2,6 рази, а до 1938 року до 1,6 тис. тонн. З середини 1930-х років після виходу з важкої економічної кризи 1929−1933 років почався підйом промисловості.

В результаті підписання секретного додаткового протоколу про розмежування сфер інтересів до Договору про ненапад між Німеччиною і СРСР від 23 серпня 1939 року у тому числі і Естонія була віднесена до сфери інтересів СРСР. 6 серпня 1940 року Естонія увійшла до складу СРСР і Таллінн став столицею Естонської Радянської Соціалістичної Республіки (ЕССР).

У роки Другої світової війни місто було сильно зруйноване. Радянські війська обороняли Таллінн 23 дні — з 5 по 28 серпня 1941 року, після чого змушені були його залишити. 9 та 10 березня 1944 року радянська авіація завдала бомбового удару по німецьким військам, розміщеним у місті.

Місто було звільнено від німецької окупації радянськими військами 22 вересня 1944 року в ході Талліннської операції.

У рамках літніх Олімпійських ігор 1980 року в Таллінні була проведена олімпійська регата.

У 1988 році в Талліні виник перший в СРСР антикомуністичний суспільно-політичний рух — Народний фронт. У червні-вересні 1988 року в Таллінні пройшли масові співочі заходи, що увійшли в історію як «Співоча революція».

З 1991 року, після розпаду СРСР Таллінн стає столицею незалежної держави Естонія.

У 1997 році історична частина Таллінна — Старе місто — була включена в список Світової спадщини ЮНЕСКО.

Географія[ред.ред. код]

Панорама Таллінна.

Таллінн знаходиться в Східній Європі, на південному березі Фінської затоки, за 80 кілометрів від Гельсінкі. Географічно і культурно Таллінн є частиною Північної Естонії. Найбільше озеро Талліна — Юлемісте (площа 9,6 км²). Це головне джерело питної води міста. Озеро Харку — друге за величиною (площа — 1,6 км²). На відміну від багатьох великих міст, єдина значна річка в Талліні — Піріта — розташована далеко від центру міста (зараз — міський район Піріта). Басейн річки знаходиться під охороною через його мальовничість.

По території міста проходить вапняковий уступ (Балтійсько-Ладозький). Він чітко простежується у Тоомпеа і в Ласнамяє.

Найвища точка Таллінна (64 метра над рівнем моря) знаходиться на південному заході міста в районі Нимме.

Довжина берегової лінії — 46 кілометрів. У межах міста вона утворює три великі півострова: Коплі, Пальяссааре і Какумяе, чотири затоки: Талліннський, Пальяссааре, Копліській і Какумяе.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат морський, з частою відлигою взимку. Середня температура лютого −5,8 °C, липня 16,4 °C. Переважають західні і південно-західні вітри. Опадів випадає до 600 мм на рік.

Клімат Таллінна
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 9,2 10,2 15,9 25,2 29,7 31,2 32,3 31,2 28,5 21,8 13,4 10,7 32,3
Середній максимум, °C −2 −2,2 1,7 7,8 15,0 19,0 21,0 19,7 14,3 9,1 3,6 0,1 9,0
Середня температура, °C −4,5 −5 −1,6 3,5 9,9 14,2 16,5 15,5 10,6 6,1 1,4 −2,3 5,4
Середній мінімум, °C −7,3 −8 −4,6 −0,1 5,2 9,7 12,2 11,7 7,3 3,3 −0,8 −5 2,0
Абсолютний мінімум, °C −33 −31 −26,2 −17,2 −4,3 0,0 4,4 1,7 −4,7 −10,5 −21,3 −32,2 −33
Норма опадів, мм 50 31 32 34 35 58 79 85 86 72 74 60 696
Температура води, °C 1,0 0,5 0,6 2,3 6,5 11,8 16,2 16,7 13,0 9,5 6,0 2,8 7,3
Джерело: Погода і клімат ЕСІМО

Населення[ред.ред. код]

Станом на 1 січня 2012 року в місті мешкає 416 144 осіб[1], з яких близько 22% відсотків не є громадянами Естонії. Місто є одним з перших у Євросоюзі за кількістю негромадян.

Окрім найвживанішої естонської мови в місті є розповсюдженими англійська, фінська та російська мови.

Кількість населення
Рік 1372 1772 1816 1834 1851 1881 1897 1925 1959 1989 1996 2000 2006 2007 2011 2012
Населення 3,250 6,954 12,000 15,300 24,000 45,900 58,800 119,800 283,071 478,974 427,500 400,378 399,108 400,911 415,416 416,144

Національний склад[ред.ред. код]

Нації 1820[2] 1871[2] 1881[2] 1897[2] 1913[2] 1917[2] 1918[3] 1922[3] 1934[3]
кількість % кількість % кількість % кількість % кількість % кількість % кількість % кількість % кількість %
Всього 12 902 100 29 162 100 45 880 100 58 810 100 116 132 100 156 350 100 105 789 100 122 419 100 137 792 100
естонці 4486 34,8 15 097 51,8 26 324 57,4 40 406 68,7 83 133 71,6 90 000 57,7 86 035 81,3 102 568 83,8 117 918 85,6
росіяни 2304 17,9 3300 11,3 5111 11,1 6008 10,2 13 275 11,4 40 000 25,6 5188 4,9 7513 6,2 7888 5,7
німці 5540 42,9 10 020 34,4 12 737 27,8 10 297 17,5 12 424 10,7 13 000 8,3 7691 7,3 6904 5,6 6575 4,8
інші 572 4,4 745 2,5 1708 3,7 2099 3,6 7600 6,5 13 350 8,4 6875 6,3 5434 4,4 5411 3,9
Нації 1959[4] 1970[4] 1979[4] 1989[5] 2000[5] 2010[6]
кількість % кількість % кількість % кількість % кількість % кількість %
Всього 281 714 100 362 706 100 428 537 100 478 974 100 400 378 100 399 340 100
естонці 169 697 60,2 201 908 55,7 222 218 51,9 227 245 47,4 215 114 53,7 220 767 55,3
росіяни 90 594 32,2 127 103 35,0 162 714 38,0 197 187 41,2 146 208 36,5 145 027 36,3
українці 7277 2,6 13 309 3,7 17 507 4,1 22 856 4,8 14 699 3,7 13 968 3,5
білоруси 3683 1,3 7158 2,0 10 261 2,4 12 515 2,6 7938 2,0 7342 1,8
фіни 1650 0,6 2852 0,8 2996 0,7 3271 0,7 2436 0,6 2299 0,6
євреї 3714 1,3 3750 1,0 3737 0,9 3620 0,8 1598 0,4 1347 0,3
інші 1416 0,5 6626 1,8 9104 2,1 12 280 2,6 12 385 3,1 8590 2,2

Частини міста[ред.ред. код]

Частини міста Таллінна

Культура[ред.ред. код]

Панорама центра міста і Фінської затоки з башти церкви св. Олафа
Панорама центра міста і Фінської затоки з башти церкви св. Олафа

Старе місто

Ратушна площа
Провулок Катаріни (Katariina käik)

Таллінн — головний культурний осередок країни, тут працюють головні естонські театри, музеї, численні кінотеатри, бібліотеки, клуби, інші заклади культури та дозвілля.

Старе місто[ред.ред. код]

Старе місто (ест. Vanalinn) — найстаріша частина Таллінна, саме тут з'явилися перші поселення. Утворює центральну частину району Кесклінн.

Старе місто включено до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Від XI–XV століття до наших днів збереглася велика частина будівель, мережа середньовічних вулиць і велика частина стіни (одна з найбільш збережених стародавніх міських стін у Північній Європі). У Старому місті знаходяться побудована в 1404 році Талліннська ратуша, церква Святого Миколая, церква Святого Олафа (Ольовісте) (до кінця XIX століття — найвищий будинок світу), церква Святого духа, Домський собор, Домініканський монастир, а також православний собор Олександра Невського і церква Миколи Чудотворця.

Вишгород (ест. Toompea) є частиною Старого міста. У XII–XIV століттях на Вишгороді був побудований орденський замок Тоомпеа (ест. Toompea loss). Над замком височіє 48-метрова вежа «Довгий Герман» (ест. Pikk Hermann), яка була зведена в 1360-1370 роках. Прапор на вершині Довгого Германа є одним із символів Естонії. У перебудованому замку Тоомпеа розташований парламент Естонії Рійгікогу.

У Вишгороді також розташований побудований в 1900 році собор Олександра Невського.

Площа Вана Тург — колишня ринкова площа, що розташована в старому місті.

Олександро-Невський собор[ред.ред. код]

Храми Таллінна

Олександро-Невський собор
Церква Миколи Чудотворця
Домський собор

Коордінати: 59°26′09″ пн. ш. 24°44′21″ сх. д. / 59.43583° пн. ш. 24.73917° сх. д. / 59.43583; 24.73917
Православний Олександро-Невський собор був зведений в 1900 році на честь чудесного порятунку імператора Олександра III в залізничній аварії 17 жовтня 1888 року. З восьми запропонованих варіантів для зведення собору найкращим місцем виявилася площа перед губернаторським палацом (нині будівля парламенту). Собор був урочисто освячений 30 квітня 1900 року. За естонськими переказами, на місці собору була могила національного естонського героя Калевіпоега. Влада збиралася знести храм в 1924 році, в період першої незалежності Естонії, а також під час німецької окупації. На початку 1960-х років собор хотіли перебудувати в планетарій, однак він був врятований єпископом Олексієм Рідігером — майбутнім Патріархом Алексієм II.

Зараз собор Олександра Невського є Кафедральним православним собором Таллінна та Естонії.

Церква Миколи Чудотворця[ред.ред. код]

Церква Миколи Чудотворця на вулиці Вене була побудована в 1820 році на місці старої церкви і стала першим купольною будівлею в Старому місті. Церква була побудована за проектом архітектора Луїджі Руска, складеному у 1807 році. Будівля розташована на вузькій ділянці, має класичні форми колон, на бічних фасадах — напівколони. Церква має дві чотиригранні вежі-дзвіниці і один головний купол. Перша православна церква на вулиці Сулевімягі, побудована новгородськими купцями, в XV столітті була перенесена на вулицю Відні, де пізніше була побудована Церква Миколи Чудотворця.

Домський собор[ред.ред. код]

Докладніше у статті Домський собор (Таллінн)

Таллінський Домський собор вважається найстарішою церквою столиці Естонії. Собор був побудований на місці старої дерев'яної церкви, перші згадки про яку відносяться до 1233 року. Через десять років після побудови церкви почалося будівництво кам'яного храму. Вежа Домського собору побудована в стилі бароко, численні каплиці відносяться до пізніших архітектурних стилей.

Серед похованих у цьому соборі чимало знаменитих людей, таких як Понтус Делаґарді (шведський полководець) і його дружина Софія Гулленхельм, адмірал Самуїл Ґрейґ, а також відомий мореплавець Адам Йоханн фон Крузенштерн.

Церква Святого Миколая[ред.ред. код]

Докладніше у статті Церква Нігулісте

Коордінати: 59°26′09″ пн. ш. 24°44′34″ сх. д. / 59.43583° пн. ш. 24.74278° сх. д. / 59.43583; 24.74278
Церква Нігулісте (церква Святого Миколая) — лютеранська церква-музей, розташована в Старому місті. Цей храм, названий на честь покровителя всіх мореплавців — святого Миколая, був заснований німецькими купцями в XIII столітті.

Церква Святого Олафа[ред.ред. код]

Докладніше у статті Церква святого Олафа (Таллінн)

Коордінати: 59°26′29″ пн. ш. 24°44′52″ сх. д. / 59.44139° пн. ш. 24.74778° сх. д. / 59.44139; 24.74778
Найвища споруда в Середньовічній Європі. Побудована в готичному стилі. Перші згадки відносяться до 1267 року. Висота шпиля — 124 метри. Для туристів відкритий оглядовий майданчик, звідки можна помилуватися стародавнім Таллінном.

Домініканський монастир[ред.ред. код]

Домініканці заснували свій монастир в Таллінні в 1246 році. Найпомітнішим будовою в цьому типовому монастирському комплексі стала церква Св. Катарини (Катерини), побудована імовірно в кінці XIV століття. За площею їй не було рівних в середньовічному Нижньому місті. З перших років існування монастиря при ньому неофіційно діяла школа. Монастирська будівля неодноразово перебудовувалося і розширювалося, останній раз — в XVI столітті.

Фатальну роль у долі монастиря зіграла лютеранська Реформація: в 1525 році міська влада примусила ченців покинути Таллінн, а в 1531 році в закинутій церкві спалахнула спустошлива пожежа, після якої від будівлі залишилися лише руїни. На сьогодні від монастирського комплексу збереглася лише західна стіна з двома порталами, частина південної стіни з фрагментами трьох контрфорсів, віконними прорізами і нижньою частиною південно-східної вежі, а також фрагменти північної стіни.

Вхід до Морського музею

В даний час тут виставляються роботи середньовічних каменярів, влаштовуються виставки та концерти.

Музеї[ред.ред. код]

Докладніше у статті Музеї Таллінна


Театри[ред.ред. код]

Бібліотеки[ред.ред. код]

Музика[ред.ред. код]

У Таллінні є відкритий концертний майданчик Талліннське співоче поле.

Міста-побратими[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б «Tallinna elanike arv» [Number of Tallinn residents] (Estonian). Tallinn city government. 2012-08-01. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2012-08-03. 
  2. а б в г д е История Таллина. С начала 60-х гг. XIX столетия до 1970 г. Сост. [и авт. предисл.] Р. Пуллат. Пер. с эст. — Таллин: Ээсти раамат, 1972, с. 41.
  3. а б в История Таллина. С начала 60-х гг. XIX столетия до 1970 г. Сост. [и авт. предисл.] Р. Пуллат. Пер. с эст. — Таллин: Ээсти раамат, 1972, с. 174.
  4. а б в Eesti rahvastik rahvaloenduste andmetel. I. Population of Estonia by Population Censuses
  5. а б 2000. aasta rahvaloenduse tulemused. II. Kodakondsus, rahvus, emakeel ja võõrkeelte oskus
  6. Eesti statistika andmebaas: RV0222: Rahvastik soo, rahvuse ja maakonna järgi, 1. jaanuar

Посилання[ред.ред. код]