Талова олія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Талова олія — побічний продукт виробництва целюлози.

Склад і властивості[ред.ред. код]

Темного забарвлення рідина з різким запахом. Складається в основному з вищих жирних і смоляних (каніфольних) кислот, причому вміст останніх може доходити до 60 %. Жирні кислоти представлені олеїновою, лінолевою, ліноленовою, пальмітиновою і стеариновою кислотами (більшу частину фракції складає лінолева кислота). Молекули цих кислот містять по 18 вуглецевих атомів. Кислотне число коливається від 150 до 158. Приблизний склад талової олії, який може коливатися в невеликих границях в залежності від умов виробництва: жирні кислоти — 40%, смоляні кислоти — 40, неомилювані домішки — 10, інші домішки — 10. При перегонці з водяною парою під вакуумом отримують достатньо чисті фракції смоляних кислот (каніфоль) і світло-жовту маслянисту рідину — дистильовану таллову олію, яку використовують при виробництві господарського мила.

Одержання[ред.ред. код]

Талову олію отримують в результаті розкладання сульфатного мила кислотними реагентами. Талову олію-сирець, що виділяється при цьому, піддають ректифікації, в процесі якої можуть бути виділені окремі компоненти олії — нейтральні речовини, жирні і смоляні кислоти.

Талова олія - другорядний продукт при виробництві целюлози. Вихідний продукт для одержання Т.м. – сульфатне мило, яке складається з 50 – 60 % натрієвих солей жирних смоляних кислот, солей оксикислот, води і мінеральних компонентів. Отримують Т.м. у результаті розкладення сульфатного мила сірчаною кислотою. Талові масла при застосуванні в якості реагента-збирача попередньо обмилюються лугами.

Застосування[ред.ред. код]

  • Талова олія - флотаційний реагент-збирач. Належить до йоногенних, оксигідрильних.
  • Талове масло і талове мило є добрими замінниками олеїнової кислоти як реагента-збирача при флотації і дуже ефективними збирачами для несульфідних мінералів і оксидів (напр., при флотації шеєліту, бариту, апатиту, залізних, марганцевих, олов’яних руд).

Джерела[ред.ред. код]

  • Ю.О. Ластухін Хімія природних органічних сполук: Навч.посібник. - Львів: Національний університет "Львівська політехніка" (Інформаційно-видавничий центр "Інтелект+" Інституту післядипломної освіти), "Інтелект-Захід", 2005. - 506с. ISBN 966-7597-47-4
  • Орлова О.В., Фомичева Т.Н. Технология лаков и красок: Учебник для техникумов. —М.:Химия, 1990. — 384с. ISBN 5-7245-0515-0 (сторінка: 204)

Див. також[ред.ред. код]