Тамбора (вулкан)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тамбора
Вулкан Тамбора. Вид з космосу
Вулкан Тамбора. Вид з космосу
Координати: 8°15′ пд. ш. 118°00′ сх. д. / 8.250° пд. ш. 118.000° сх. д. / -8.250; 118.000Координати: 8°15′ пд. ш. 118°00′ сх. д. / 8.250° пд. ш. 118.000° сх. д. / -8.250; 118.000
Висота 2722 м
Висота відносна 2722
Розташування острів Сумбава
Система Індонезійський архіпелаг
Тип стратовулкан
Виверження 1913
Sumbawa Topography.png
Орографічна мапа острова Сумбава

Тамбора (Tambora, або Tombora) — активний стратовулкан в Індонезії на острові Сумбава. Відомий своїм катастрофічним виверженням 1815 року, яке мало глобальні наслідки і призвело до природнього феномену «Рік без літа».

Виверження цього вулкана в 1815 р. — найбільше за всю сучасну історію за обсягом виверженого матеріалу (до 150–180 км³ пірокластики й газів), кількості людських жертв (безпосередньо під час виверження загинуло близько 10 000 людей, від 50 000 до 80 000 померло від голоду і хвороб внаслідок виверження) і глобального впливу на клімат Землі, єдине історичне виверження з коефіцієнтом експлозивності 7. В результаті виверження була повністю знищена розвинена культура Тамбора, яка тривалий час існувала на острові. За оцінками геологів Останнім виверженням, порівнянним або більшим за силою з виверження Тамбора було виверження вулкана в Новій Зеландії близько 27 тис. років тому, в результаті якого утворилося озеро Таупо.

Виверження почалося 5 квітня 1815 р. і тривало приблизно до 15 квітня. За загальною енергією виверження перевершувало виверження Кракатау 1883 року (проте потужність експлозій поступалася за потужністю пароксизмальному вибуху Кракатау. Енергія виверження оцінюється величиною порядку 1019 Дж (енергія виверження вулкана Безіменний 30 березня 1956 р. оцінюється величиною порядку 1017 Дж). Було викинуто близько 1,4 × 1014 кг пірокластичного матеріалу, в результаті виверження утворилася кальдера діаметром 6.5-7 км і глибиною до 700 м. До виверження Тамбора мав висоту близько 4200 м, Після виверження приблизно 2850 м.

Викинуті в повітря величезні маси вулканічного попелу протягом трьох діб приховували від сонячного світла територію в радіусі до 500 км від вулкану. За свідченням представника британської влади в Індонезії, в темряві не можна було розгледіти нічого навіть на відстані витягнутої руки.

Кальдера вулкану Тамбора з космосу

Велика частина острова Сумбава, площа якого перевищує 13 000 км², була вкрита шаром вулканічного попелу більше 1 м завтовшки. Під його вагою розвалювалися навіть кам'яні будівлі. На острові з більш ніж 10 тисячного населення залишилося живими 29 чоловік. Сусідній острів Ломбок було засипано шаром попелу завтовшки 0,6 м на відстані 150–200 км від вулкану. Під попелом, а також від голоду (у зв'язку із загибеллю врожаю і кормів для худоби) тут загинуло 44 тисячі осіб. Попіл був занесений вітром у Батавію (на 1300 км від вулкану) і на острів Сулавесі. Пемза на великій відстані від вулкану плавала на поверхні океану, перешкоджаючи руху кораблів.

Наслідки виверження зачепили Моллукські острови, острів Ява, частково Сулавесі, Суматру та Борнео.

В 1816 р. через викид пилу і газів при виверженні в Північній Європі та на сході Північної Америки влітку встановилися небувало низькі температури («Рік без літа»). Зимовий сніг зійшов тільки в червні, а в серпні почалися заморозки. Результатом цього стали неврожаї і голод.

Виверження Тамбора незрівнянно меншої сили відбувалися в 1847 і 1913 рр.. Нині вулкан знаходиться в сольфатарній стадії. Схили вулкану покриті рослинністю. На дні величезної кальдери — озеро дощового походження. В 2004 р. було розпочато археологічні розкопки поселень, похованих під шаром попелу.

Посилання[ред.ред. код]