Тангун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Тангу́н Ванго́м — легендарний засновник першої корейської держави Кочосон (Давній Чосон). В корейській міфології є внуком бога небес.



Тангун



Ім'я при народжені
Хангиль: 단군왕검
Ханча: 檀君王儉
Кирилиця: Тангун Вангом
Нова латинська транскрипція: Dangun Wanggeom
Система Макк'юна-Райшауера: Tan'gun Wanggŏm
Korea unified vertical.svgІсторія Кореї

Доісторична Корея
Кочосон, Чінгук
Ранні королівства:
 Пуйо, Окчо, Тон'є
 Самхан
 Конфедерація Кая
Три королівства:
 Когурьо
 Пекче
 Сілла
Об'єднана Сілла, Пархе
Пізні три королівства
Корьо:
  Кіданьські війни
  Монгольські вторгнення
Чосон:
 Імджинська війна
Корейска імперія
 Генерал-резиденти
Під контролем Японії:
 Генерал-губернатори
 Тимчасовий уряд
Розділена Корея:
 Корейська війна
 Північна, Південна Корея

Хронологія
Військова історія
Список монархів

Міф про Тангуна[ред.ред. код]

Родовід Тангуна починається з небесного царя Хваніна (кор. 환인, 桓 因) (це ім'я також зустрічається в індійських буддійських текстах). У Хваніна був син Хванун, якому судилося жити на Землі серед долин і гір. Хванін спустив Хванун з трьома тисячами послідовників на гору Пектусан, де Хванун заснував божественний місто Сінсі (신시, 神 市). Потім він створив відомства хмар, дощу і вітер, придумав закони і почав навчання людей різних ремесел, сільського господарства та медицини.

У цей час у печері тигр і ведмедиця молилися Хвануну, просячи дати їм людську подобу. Почувши їх молитви, Хванун дав їм по 20 часточок часнику і стеблинки полину, покарав є тільки цю їжу і уникати сонячного світла протягом 100 днів. Через 20 днів тигр порушив обітницю і вийшов із печери, ведмедиця ж залишилася і перетворилася на жінку.

Жінка-ведмедиця (Унне, 웅녀, 熊 女) постійно молилася Хвануну під священним деревом Сіндансу (신단수, 神 檀 树), просячи дати їй чоловіка. Хванун, послухавши її молитвам, взяв її за дружину, після чого у неї народився син, якого назвали Тангун Вангом.

Тангун заснував місто Пхеньян і зробив його столицею свого королівства. Королівство отримало назву Чосон. Потім він переніс столицю в Асадаль на горі Пегаксан. Через півтори тисячі років столиця була перенесан в Чанданген, а у віці 1908 років Тангун остаточно зробив столицею Асадаль, після чого став духом гір.

Дати[ред.ред. код]

Згідно з «Самгук Юса» Тангун почав правити в 2333 році до н. е.., згідно з описом в «Тонгук Тоннам» (1485) на 50 році правління китайського імператора Яо. Інші джерела наводять різні дати, проте всі вони відносять початок царювання Тангуна до часу правління Яо (2357 до н.е.-2256 до н.е.). За деякими джерелами Тангун прожив 1908 років, за іншими («Индже сиджу») - 1048.

До 1961 року літочислення в Південній Кореї називалося Тангі (단기, 檀 纪) і велося з 2333 до н. е..

Інтерпретація[ред.ред. код]

Міф про Тангуна вперше згадується в XIII столітті, у «Самгук Юса». Зараз це найбільш популярна і вивчена версія міфу.

У міфі про Тангуна простежуються як буддійські, так і шаманські елементи, властиві багатьом народам північно-східній Азії. Ведмідь присутній у багатьох міфах про заснування різних культур у Маньчжурії і на Далекому Сході Росії.

Археологічні знахідки[ред.ред. код]

У 1990-х роках КНДР оголосила про знахідку фрагментів Мавзолею Тангуна. Вчені кола західних країн скептично поставилися до знахідки, оскільки уряд країни не дозволив незалежні дослідження і тести.

Тангун як релігія[ред.ред. код]

Під час монгольських завоювань легенда про Тангуна відігравала важливу роль в консолідації нації. Косіндо (고신 도, 古 神道) - гілка корейського шаманізму, що вшановує Тангуна за бога.

У кінці XIX - початку XX століть на хвилі боротьби з японцями виник рух Теджонге (대종교, 大宗 敎), що був наступником Косіндо. Японці всіляко придушували його як один із проявів корейського націоналізму та ідеологію підпільного патріотичного руху. Теджонге і до цього дня має послідовників.

Попередник:
...
Ван Кочосона Наступник:
Хебуру


Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]