Танеґашіма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Танеґашіма й острови Осумі

Танеґашіма або Острів Тане́ (яп. 種子島, たねがしま, «Насінний острів») — острів на півдні Японського архіпелагу. Розташований на південь від Кюшю, на межі Тихого океану та Східнокитайського моря. Належить до префектури Каґошіма, Японія.

Короткі відомості[ред.ред. код]

Танеґашіма розташована за 35 км на південь від півострова Осумі острова Кюшю. Її протяжність з півночі на південь становить 58 км, з заходу на схід — 7 км. Разом із сусідніми островами Якушіма, Кутіноерабу та Маґе, вона входить до складу островів Осумі.

За формою Танеґашіма нагадує витягнуте насіння рису. Найвища точка острова — 282 м. Рельєф Танеґашіми переважно низиний. Острів має площу близько 447 км². Його східна частина крута і скеляста, а західна — полога, вкрита піщаними пляжами.

Середньомісячна температура Танеґашіми вище 10 °C, а середня річна кількість опадів — 2700 мм. Фауна острова представлена субтропічними рослинами, а також сільськогосподарськими культурами такими як батат, тютюн, арахіс, горох, мандарин тощо. Прибережні води багаті на різні види креветок та риб.

Адміністративно Танеґашіма поділена між 3 муніципалітетами. Північ острова займає місто Нішіноомоте, середню частину — містечко Нака-Тане, а південну — Мінамі-Тане. Обидва містечка складають повіт Кумаґею.

У стародавні часи Танеґашіма була окремою провінцією держави Ямато, але у 8-му столітті була приєднана до провінції Осумі. Протягом 12 — 19-го століть островом керували представники роду Танеґашіма, які були васалами сусіднього роду Шімадзу, володарів Каґосіми. 1543-го року на Танеґашімі висадились перші європейці — португальці, які познайомили місцевих жителів із вогнепальною зброєю. Завдяки цьому в Японії останню часто називали за назвою острова «танеґашіма».

З 1969-го року на Танеґашімі діє однойменний космічний центр. На честь острова названо астероїд 8866 Танеґасіма[1].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]