Танна (острів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Танна
англ. Tanna
Карта

Map of Vanuatu Ru.png

Координати 18°48′ пд. ш. 169°04′ сх. д. / 18.800° пд. ш. 169.067° сх. д. / -18.800; 169.067Координати: 18°48′ пд. ш. 169°04′ сх. д. / 18.800° пд. ш. 169.067° сх. д. / -18.800; 169.067
Площа 555 км²
Найвища точка 1084 м
Країна
Адм. одиниця Тафеа
Населення (2009) 28799

Танна (англ. Tanna) — острів в архіпелазі Нові Гебриди в Тихому океані. Належить до Вануату, входить до складу провінції Тафеа.


Географія[ред.ред. код]

Карта острова

Острів Танна розташований у південній частині архіпелагу Нові Гебриди, в Тихому океані, приблизно за 1100 км на північний схід від Австралії[1]. На північ від острова розташовано острів Ероманга, на південний схід — Анейтьюм, на північний схід — острів Аніва, на схід — острів Футуна.

Зі східного боку острів омивається Тихим океаном, з інших боків — Кораловим морем.

Довжина острова становить 40 км, ширина — 19 км. Загальна площа 555 км². Найвища точка острова — гора Тукосмера (1 084 м).

Танна має вулканічне походження та розташований в зоні високої вулканічної активності, де стикаються Тихоокеанська й Австралійська літосферні плити. Вулкан Ясоур, розташований на південно-східному узбережжі острова, є найбільш доступним у світі діючим вулканом.

Клімат на Танна вологий тропічний. Середня річна кількість опадів становить близько 1500 мм[1]. На острові часто відбуваються вулканічні виверження, землетруси й циклони.

Історія[ред.ред. код]

Точний час колонізації південних островів архіпелагу Нові Гебриди невідомий. Цілком імовірно, що вони були заселені людьми із західної частини Соломонових островів. Острів Танна було колонізовано, принаймні, 2500 років тому[2].

Святковий обід людожерів на острові Танна, в уявленні європейського художника

Європейським піонером на острові став англійський мандрівник Джеймс Кук, який відкрив острів 1774 року та дав йому назву «Танна». Висадившись на острові, Кук спитав у місцевих жителів, як називається острів, при цьому піднявши жменю землі, на що один з тубільців відповів: «Tanna» (у перекладі з мови нуфаї «ґрунт»). Традиційна ж назва острова — «Parei»[3]. Мореплавець також спробував здійнятись на вулкан Ясоур, однак йому завадили місцеві жителі[4]. Дослідивши острів Танна, корабель Джеймса Кука взяв курс на північ, до островів Малекула й Еспіріту-Санто, а потім — на Нову Зеландію.

Упродовж XIX століття частими відвідувачами Танна стали китобої, торговці сандаловим деревом. 1839 року преподобний Джон Вільямс з Лондонського місіонерського товариства висадив на острові трьох самоанських місіонерів. Однак їхня діяльність була безуспішною. У подальшому місцеві жителі убили місіонерів[5]. 1842 року представники Лондонського місіонерського товариства викупили в острів'ян невелику ділянку землі на місці сучасного поселення Порт-Резольюшн. Проте за сім місяців місіонери були змушені залишити Танну через ворожість острів'ян[3]. Пізніше на острові з'явились перші пресвітеріанські місіонери, однак острів'яни дуже тривалий час не бажали приймати християнство: тільки до 1910 року 2/3 населення було християнізовано[6]. Поступово на острові почали з'являтись і плантатори. Першим із них став Росс Льюїн (англ. Ross Lewin), який оселився на Танні 1868 року[3].

З 1860 до 1900 року на острові процвітала работоргівля: до 5000 місцевих жителів було вивезено на плантації Фіджі та штату Квінсленд до Австралії[6]. У ті ж роки було відзначено різке скорочення чисельності населення острова (до 75%) через епідемії кору та дизентерії[3].

В березні 1906 року Танна, як і інші острови Нових Гебрид, стали спільним володінням Франції та Британії, тобто архіпелаг набув статусу англо-французького кондомініуму[7]. За часів Другої світової війни на Танні з'явились перші культи карго, які донині зберігають свій вплив у сіспільстві[6].

30 червня 1980 року Нові Гебриди здобули незалежність від Великої Британії та Франції, й острів Танна став територією Республіки Вануату.

Населення[ред.ред. код]

Село послідовників Джона Фрума

2009 року чисельність населення острова Танна становила 28 779 чоловік[8]. Основне заняття місцевих жителів — сільське господарство (копра, кава). Розвивається туризм[1].

Танна — один з найбільш населених островів у провінції та один з найбільш населених в країні. На острові розміщується адміністративний центр провінції — місто Ісангел, який розміщено поряд із найбільшим містом острова — Ленакелом.

Основними мовами спілкування на острові є біслама, французька й англійська, хоча також використовуються місцеві мови:

  • квамера (2500 носіїв 1989 року; поширено у південно-східній частині острова),
  • ленакел (6500 носіїв 1989 року; поширено в західній частині острова),
  • вайтсендс (3500 носіїв 1988 року; поширено у східній частині острова),
  • північна танна (2000 носіїв 1988 року; поширено в північній частині острова),
  • південно-західна танна (2000 носіїв 1988 року; поширено у південно-західній частині острова)[9].

На острові значна кількість прибічників культу карго, що з'явився на Танні за часів Другої світової війни. Найвідомішими з них є рух Джона Фрума, а також рух Принца Філіпа (поклоняються Філіпу, герцогу Единбурзькому[10]).

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в UN SYSTEM-WIDE EARTHWATCH Web Site. Острови Вануату.(англ.)
  2. Jeremy MacClancy. To kill a bird with two stones: a short history of Vanuatu. Port Vila, Vanuatu Cultural Centre, 1980. — Стор. 18.
  3. а б в г An Early History of Land on Tanna, Vanuatu.(англ.)
  4. Дослідники Вануату.(англ.)
  5. Tufala Gavman. Reminisces from the Anglo-French Condominium of the New Hebrides / Brian J. Bresnihan, Keith Woodward, editors. — Suva, Fiji: Institute of Pacific Studies, University of the South Pacific, 2002. — Стор. 17.
  6. а б в World Culture Encyclopedia. Tanna Island. History and Cultural Relations.(англ.)
  7. Tufala Gavman. Reminisces from the Anglo-French Condominium of the New Hebrides / Brian J. Bresnihan, Keith Woodward, editors. — Suva, Fiji: Institute of Pacific Studies, University of the South Pacific, 2002. — Стор. 23.
  8. «2009 National Population and Housing Census». Vanuatu National Statistics Office. 2009. с. 12. Архів оригіналу за 2012-10-18. Процитовано 2012-12-16. 
  9. Etnologue. Мови Вануату.(англ.)
  10. Pacific Magazine. «Green Moon Rising: Islam Is Spreading In Melanesia» (англійською). Процитовано 2012-12-16. 

Джерела[ред.ред. код]