Тантал (міфологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тантал, картина Гойя

Танта́л (грец. Τάνταλος) — син Зевса й німфи Плуто, лідійський або фрігійський цар. За міфами, Тантал був улюбленцем богів, бенкетував з ними на Олімпі. Коли він запишався та образив богів, ті скинули його в Аїд.

За іншою версією, боги тяжко покарали Тантала за те, що він розголосив таємниці Зевса, викрав нектар і амброзію та частував ними людей; бажаючи переконатися, чи боги всезнавці, нагодував їх м'ясом з ноги свого сина Пелопа; заховав золотого собаку, якого Пандарей викрав із храму Зевса. На тому світі Тантал, стоячи по шию в воді, не міг утамувати спраги, бо коли він нахилявся, щоб напитися, вода відступала; над ним на гілках рясніли стиглі плоди, але він не міг їх дістати.

Звідси походить вислів «Танталові муки», що означає страждання, яких зазнає людина від усвідомлення близькості бажаної мети і неможливості її досягти.

Софіївський парк[ред.ред. код]

Софіївка — Національний дендрологічний парк України, який знаходиться в м. Умань, без перебільшення — це одне з найкращих місць, створених людськими руками. За задумом її творців Софіївка є наочною ілюстрацією до поем Гомера «Іліада» та «Одіссея», де кожна композиція чи мала архітектурна форма містить певний задум, виражає ідею міфу чи якоїсь події. Однією з найяскравіших пам'яток, без сумніву, є грот Тантала. Знайомство з цим об'єктом парку почнемо, цитуючи дослівно його опис у путівнику Т. Темері (Themery, 1846): «…Перейшовши через залізний місток, йдемо ліворуч до величезної скелі і, пройшовши доріжкою, що веде до її підніжжя, через кілька кроків опинимося під другою скелею, досить своєрідна величина і розташування якої примушує тремтіти: здається, що вона відривається від гори, яка її породила, і, ледь зависнувши на двох скелях, що її зупинили, продовжує котитися і вас роздушить. Охоплені страхом, відходимо і прямуємо до Площі зборів». Так описує Т. Темері цей правдоподібно натуральний, ніби самою природою майстерно споруджений грот. Величезна гранітна брила, вагою понад 300 тонн, зависла без опори і утримується лише на трьох точках і, здається, ось-ось впаде. У сучасних путівниках грот називають Гротом страху та сумніву. Уперше назву гроту знаходимо в рукописному нарисі Л. О. Казарінова як Грот страху та недовіри, а потім І. А. Косаревський (1951) називає його Гротом страху та сумніву. Л. О. Казарінов повідомляє, що в 1910 р. один з місцевих архітекторів визнав, що камінь цей нестійкий, небезпечний для життя відвідувачів. Призначили комісію. Вона зробила висновок, що місце це необхідно загородити, а вхід — закрити. Однак, через деякий час огорожа постаріла, зруйнувалася і її прибрали, а відвідувачі парку і до цього часу уважно роздивляються цей незвичайний, єдиний в своєму роді грот, вражені оригінальним задумом Л. Метцеля та майстерністю, з якою він зумів створити цю унікальну композицію гранітних скель за мотивами грецького міфу про Тантала. Слід ще додати, що надійність цієї споруди перевірила сама природа. У 1838, 1976, 1986 рр., коли в Умані траплялися значної сили землетруси, грот залишився неушкодженим. 1987 року спеціалісти інституту «Укрпроектреставрація», обстеживши грот, дійшли висновку, що ця споруда цілком надійна і не становить ніякої небезпеки для відвідувачів. Грот Тантала — унікальне явище, як і сам уманський парк «Софіївка». Відвідавши його — ви не пожалкуєте, а враження залишаться на життя.

Література[ред.ред. код]